На галявині зеленіє трава, ось-ось подме вітерець і ніжно заколише її біля ваших ніг. Збоку стоїть розлогий дуб. Він самотній та сірий, наче неживий, проте міцне коріння несе життєдайні соки до його крони. Там уже з’явилися два перші листочки і незабаром з’явиться третій. А над ними пливуть перисті хмарки й тануть у небесній блакиті. На протилежному боці галявини ви помічаєте величезне перо з написом “Омілія”… Ні-ні, це не весняна пастораль, просто ви опинилися на сайті Міжнародного клубу православних літераторів, що об’єднує понад 70 авторів із восьми країн.

Клуб було організовано 6 червня 2007 р. під егідою Сектора духовно-просвітницьких проектів УПЦ (керівник — архімандрит Феодосій (Снігірьов)) зусиллями членів редакції всеукраїнського журналу “Мгарський дзвін”. Почесним членом “Омілії” є Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Володимир, Митрополит Київський і всієї України. Така офіційна інформація. А моє перше знайомство з Клубом відбулося під час літературного конкурсу “Православна моя Україна”.

Чорнозем

У конференц-залі Київської Митрополії, де своє рішення мало прийняти журі конкурсу, я був із редакційним завданням. Під час перерви архімандрит Феодосій мені каже:

— Хочеш познайомитися з президентом Міжнародного клубу православних письменників?

— Ще б пак, звичайно, хочу.

І батюшка вказує мені на жінку, яка щось жваво обговорює з іншими членами журі. Познайомилися. Зізнаюся, я очікував побачити солідну пані в окулярах, а тут — скромна усміхнена жіночка. Одна з тих інтелігентних провінціалок, які дивним чином ще зберег­лися у наш час і яким домашнє господарство не заважає бути творчими особистостями.

Із Світланою Коппел-Ковтун, президентом “Омілії”, та її чоловіком Андрієм Ковтуном, технічним директором проекту, я згодом зустрівся вже на кінофестивалі “Покров”. Ми довго спілкувалися за кавою, говорили про Клуб, про творчість, про життя. Виявилося, що вони живуть у Лубнах, випускають журнал “Мгарський дзвін”, ще й утримують створений ними ж сайт Мгарського монастиря. Світлана з Андрієм порівнювали “Омілію” з “чорноземом, на якому мають вирости достойні православні поети та прозаїки”. А мені здалося, що справжній наш чорнозем — це ось такі прості, але принципові та натхненні люди.

Наша бесіда відбулася восени 2008 р. І чорнозем таки вродив збіжжя. Кількість членів Клубу за два роки потроїлась, вони започаткували “Омілійські зустрічі” й видали першу книжку.

Сторінки

Дружні, майже сімейні стосунки — одна з головних засад діяльності Клубу. Бо, за словами Світлани, “якщо ти написав шедевр, але поруч із тобою холодно, то ти не православний літератор”.

До речі, грецьке слово “омілія” (òμιλία) означає “бесіда”, тож “омілійці” не просто пишуть і публікуються, але і прагнуть спілкуватися один з одним, навчатися секретів ремесла, набувати життєвого досвіду та опановувати основи православної віри.

Серед них є досвідчені літератори, такі як протоієрей Миколай Агафонов (Самара, Росія), Юлія Вознесенська (Берлін, Німеччина) та Ян Таксюр (Київ, Україна). Але є й обдаровані початківці, які випробовують своє перо на сайті Клубу (omiliya.org).

Саме там переважно й відбувається спілкування “омілійців”. І не дивина, зважаючи на широку географію Клубу: серед авторів — письменники з України, Росії, Білорусі, Грузії, Молдови, США, Німеччини та Швейцарії.

На сайті “Омілії” затишно, якщо так можна сказати про інтернет-ресурс. Де ще ви зможете почитати чудові вірші протоієрея Андрія Ткачова? Навіть не знаєте, що він ще й поет? Отож бо.

Рівень матеріалів сайта, звісно, різний, однак тут можна натрапити на справжні перлини, як-от “Затеплю восковую свечу…” протоієрея Василія Мазура з Херсона.

Є в “Омілії” і свій літературний “лікнеп”. “Закони художньої літератури”, “Пам’ятка коректору” — ці та багато інших матеріалів стануть справжньою знахідкою для письменницької братії.

зустрічі

У липні минулого року в Києві відбулися перші “Омілійські зустрічі”. Свято-Володимирський про-світницький центр зібрав “омілійців” з усіх усюд. За святковою трапезою вони сиділи немовби одна сім’я, а потім дивилися новий фільм “Щенок” за сценарієм найвідомішого “омілійця” — протоієрея Миколая Агафонова.

“Омілійські зустрічі” проходили у с

 

Добавить комментарий

Яндекс.Метрика