Чи читаєте ви Святе Письмо? Якщо ні або вряди-годи, то ви багато втрачаєте. Ті, хто це зрозумів, прагнуть щоденно перечитувати Слово Боже, вивчати уривки з нього напам’ять і жити згідно зі Святим Письмом. Тож не дивно, що, повіривши в Бога та прийшовши до Церкви, християнин одразу ж береться за читання Біблії. Слава Богу, зараз є достатньо видань Святого Письма, проте на якому з них зупинити свій вибір?

За радянських часів Біблія була справжнім артефактом, мати який міг далеко не кожен. За період з 1950 по 1988 рік (майже за 40 років) видавничому відділу РПЦ дозволили випустити лише кілька видань Святого Письма загальним накладом трохи більше 200 000 примірників. Для населення СРСР, яке в 1989 році доходило до 300 мільйонів, це була крапля в морі.

Ситуація змінилася у 1988 році зі зміною релігійної політики радянської держави, що почалася святкуванням 1000‑річчя Хрещення Русі.

З того часу Біблію дедалі частіше можна було побачити в церковних крамницях (роздавали її, щоправда, безкоштовно протестанти, але про це в наступній частині нашої статті). Проте доступною віруючим вона стала, звичайно ж, не відразу.

“У 90‑ті роки багато молоді прийшло до Церкви, — розповідає Дмитро Васильєв, колишній парафіянин кафедрального собору м. Суми, — Для нас влаштували недільну школу та бібліотеку. Але кожен хотів мати свою особисту Біблію, а в соборі тоді її не продавали. Ми обшукали всі церковні прилавки й нічого не знайшли. Біблії продавалися тільки у протестантів, але не хотілося купувати свою головну книгу, видану якоюсь протестантської місією. Яким же було наше здивування, коли в одній із сектантських книгарень ми знайшли Біблію видання Московської Патріархії, причому як у великому, так і у малому форматах. Ми на радощах їх скупили, забезпечивши всю нашу недільну школу”.

Уявімо собі людину, яка в наш час вирішила придбати Святе Письмо для щоденного читання.

Отже, вона вирушає у подорож київськими книжковими крамницями. Оскільки час обмежений, а магазинів багато, вона відвідає тільки деякі з них, найбільші.

КНИГА У ПОДАРУНОК

Нещодавно в Голосіївській пустині відкрилася солідна книжкова крамниця. На полиці зі Святим Письмом знаходимо Новий Завіт, виданий Московським Стрітенським монастирем у 2008 р. Гарне видання з великим шрифтом. Є й прекрасне Євангеліє того ж видавництва, надруковане на щільному крейдованому папері у вигляді фотоальбому з чудовими фотографіями Святої Землі та іконами. Прекрасний наочний посібник, але текст на такому фоні читати важко, та й ціна — 1000 гривень — не всім по кишені.

У продажу є Новий Завіт кишенькового формату, видання Саратовської єпархії РПЦ. А Біблія знайшлася лише одна — видання Руського Біблійного товариства у подарунковому виконанні. Сама книга зроблена бездоганно. Тонкий, проте міцний папір з легкою жовтизною для комфортного читання, чіткий друк, навіть є виїмки-закладинки на полях, з назвами книг для зручного пошуку. У додатку містяться вказівки для церковних читань на весь рік. Приємне видання, читати одне задоволення, проте шкіряна обкладинка та подарункове оформлення зробило ціну Біблії малодоступною — 1000 гривень. Такі видання, швидше за все, чекають виняткових випадків купівлі — у подарунок. Знайдеться покупець і для них, а наш герой продовжив свій пошук.

ЯК НЕ треба видавати

Святе Письмо

Тут же на розкладці ми бачимо кілька непоказних книжок Нового Завіту краматорського видавництва “Тираж-51”, на титульній сторінці яких значиться “Спасо-Преображенський Мгарський монастир Полтавської єпархії”. Книги подібної якості за радянських часів можна було купити, напевно, лише у відділах знижених у ціні товарів. Безформна обкладинка і нечіткий шрифт, оформлення, як таке, практично відсутнє. Недбалий макет — в тексті можна знайти прогалини!

Це вже межує з блюзнірством щодо Слова Божого. Хіба можна так принижувати Святу Книгу? Такі книги не виправдовує навіть їхня невисока вартість. Відкриваємо одну з них і читаємо анотацію: “Багато й іншого створив Іісус; але, коли б написати про те докладно, то, думаю, і сам світ не вмістив би написаних книг”. Мало того, що не вказане місце, звідки взяті слова (Ін. 21: 25), але і взагалі не зрозуміло, чим керувалися видавці, наводячи її у своїй книзі, адже не в цьо

 

Добавить комментарий

Яндекс.Метрика