На жаль, ми часто буваємо метушливими, неуважними, безпечними й інколи не помічаємо своїх гріхів, а деякі провини вважаємо дрібними й незначними, щоб сповідати їх; часто забуваємо просити вибачення у людини, яку образили, зневажаючи довготерпіння і милосердя Боже, яке веде нас до покаяння (див.: Рим. 2: 4). Бог не розділяє гріхи на великі та малі, й за кожен скоєний нами гріх несемо відповідальність. Несповідані гріхи людини поступово нагромаджуються, й оскільки “Не швидко звершується суд над злими вчинками; тому і не страшиться серце синів людських чинити зло… тільки знай, що за все це Бог приведе тебе на суд” (Еккл. 8: 11; 11: 9).

Інколи людина через сором і страх, боячись втратити авторитет в очах людей, намагається втаїти свій гріх. Але якщо щось і можна приховати від людей, то не від Бога. Тому такі віруючі, які вважають себе назавжди спасенними і “посадженими на небесах”, роблять нерозсудливо й дуже ризикують, бо ніхто не знає свого часу, коли буде взятий від землі й переступить поріг вічності, за яким вже немає покаяння. В Одкровенні сказано, що у град Божий “…не ввійде <…> ніщо нечисте і ніхто, відданий мерзоті і неправді, а тільки ті, які записані в Агнця у книзі життя” (Одкр. 21: 27).
Біблія вчить нас: “Наставляйте один одного щодня, доки можна говорити «нині», щоб хто з вас не розлютився, звабившись гріхом” (Євр. 3: 13). Ми всі несемо відповідальність один за одного перед Богом, як написано: “Якщо праведник відступить від правди своєї і вчинить беззаконно <…> то, якщо ти не настановляв його, він помре за гріх свій; і Я стягну кров його від рук твоїх” (Єз. 3: 20).
П. Скляренко,Київ

святі отці про сповідь

«Під час Сповіді дій дуже обережно: стережись, щоб не ввести грішника у відчай; також стережись, щоб грішник не звик до гріха. Грішник легко звикає до гріха, якщо гріх залишається без покарання. Священик звичайно говорить: “Бог простить, Бог простить”. Але дивись, яке покаяння, чи щиро людина кається, чи обіцяє надалі залишити гріх? Також у відчай може впасти грішник, якщо ієрей виявляє до нього жорстокість, показуючи тяжкість гріха, а про милосердя Боже не згадує; у цьому випадку ієрей повинен і про праведний Суд Божий нагадувати нерозкаяним грішниками, і тим, хто щиро кається, нагадувати про незбагненне милосердя Боже»

Святитель Тихон Задонський

«Бог бажає почути від нас наші гріхи не тому, що не знає їх. Навпаки, Він воліє, щоб ми самі через Сповідь усвідомили свої гріхопадіння»

Преподобний Єфрем Сирін

«Ти соромишся і червонієш, коли потрібно назвати свої гріхи. Ліпше соромся грішити, ніж сповідатися. Розваж: якщо не сповідаєшся тут, то все буде сповідано там перед усім всесвітом. Де більше муки? Де більше сорому? На ділі ми відважні й безсоромні, а коли маємо сповідатися, тоді соромимося і зволікаємо»

Преподобний Єфрем Сирін

«Коли згрішиш, не очікуй викриття від іншого, натомість, перш ніж тебе буде викрито і звинувачено, сам засуджуй свої вчинки, тому що, коли вже викриє тебе інший, твоя Сповідь буде не твоєю справою, але плодом стороннього викриття”

Святитель Іоанн Златоуст

“Зізнання у гріхах вельми сприяє їхньому виправленню; заперечення гріха після його скоєння стає найтяжчим із гріхів»

Святитель Іоанн Златоуст

«Ми не повинні дивуватися, якщо і після Сповіді зазнаємо невдачі, бо краще боротися з нечистотою, аніж із звеличенням»

Преподобний Іоанн Ліствичник

«Існує різниця між гріхами від немочі та гріхами самовільними, умисними гріхами проти совісті. Гріх із причини немочі, який може трапитися і з доброчесними людьми, слід викривати легко й ласкаво. Однак гріхи, скоєні проти совісті й через зволення, а особливо застарілі й узвичаєні, вимагають жорстокого та суворого викриття, як застаріла хвороба потребує гірких і сильних ліків. Бо такі гріхи призводять до загибелі грішників, і від них неможливо звільнитися інакше, як жорстоким покаранням і Божою допомогою. Таких грішників слід викривати суворо, аби, неначе від грому, пробудилися вони від гріховного сну й істинно покаялись. Потрібно скрізь говорити істину і не мовчати про те, що належить сказати»

Святитель Тихон Задонський

«Хто сповідує свої гріхи, від того вони відступають, тому що гріхи зростають і міцніють на гордості грішного єства і не тер
плять викриття та сорому»
Єпископ

Ігнатій (Брянчанінов)
 

Добавить комментарий

Яндекс.Метрика