1720 років від дня мученицької кончини святої Пелагії Тарсійської
1720 років тому зазнала мученицької кончини сповідниця імені Христового — свята Пелагія Тарсійська (17 травня; 20 жовтня, за н. ст.). Біографія праведниці III — початку IV ст. вражає великою кількістю чудес і проявів Божої сили та слави.
Сама Пелагія була уродженкою малоазійського міста Тарс, яке адміністративно належало до однієї з провінцій Римської імперії під назвою Кілікія. Її батьки-язичники займали високе положення у суспільстві й були досить заможними людьми.
 В той час правив імператор Діоклетіан (284–305). Для нас його ім’я є ледь не синонімом найжорстокіших гонінь на християн. Проте, справедливості заради, відзначимо, що у світову історію цей правитель увійшов не тільки як гонитель Церкви Христової, але і як успішний реформатор внутрішнього життя Римської імперії. На початку його правління християни почувалися настільки спокійно, що навіть дозволили собі побудувати храм навпроти палацу імператора в місті Нікомідії. Розмірене суспільне життя країни було порушене в останні вісім років правління Діоклетіана. Біографія святої мучениці Пелагії — яскраве тому свідчення. Праведниця стала переконаною християнкою таємно від батьків. Пелагія була дуже гарною на вроду. На неї звернув увагу прийомний син Діоклетіана. Більше того — вирішив одружитися з нею. Проте дуже скоро отримав відмову. Причиною став намір Пелагії присвятити все своє життя Безсмертному Нареченому — Сину Божому Іісусу Христу. Розпещений загальною увагою хлопець вкрай обурився, але на якийсь час стримав свій гнів і дав час обраниці подумати. У цей момент Пелагія вирішила прийняти святе Хрещення і для цього хотіла знайти місцевого єпископа Клінона. Дівчина упрохала матір відпустити її до своєї годувальниці, яка виховувала її у дитинстві. Дорогою, за особливою Божою вказівкою, назустріч святій вийшов єпископ Клінон. Пелагія одразу впізнала його, оскільки незадовго до зустрічі образ єпископа явився їй уві сні. Вона впала до ніг Клінона, прохаючи Хрещення. По молитві єпископа із землі забило джерело. Під час звершення Таїнства Хрещення з’явилися Ангели і покрили обраницю Божу світлим покривалом. Повернувшись, свята звернулася зі словами проповіді до матері. Проте у відповідь отримала тільки злі докори. Перспектива шлюбу з пасинком імператора була зруйнована. Прикро вражена матір дівчини поспішила донести про це колишньому нареченому. Останній впав у такий відчай, що покінчив з життям. Злякавшись гніву імператора, матір Пелагії зв’язала дочку й відвела її на суд до Діоклетіана як християнку й імовірну винуватицю смерті спадкоємця. Побачивши дівчину, правитель надзвичайно вподобав її. Діоклетіан спробував вплинути на переконання юної християнки, обіцяючи їй усілякі земні блага та пропонуючи стати його першою дружиною. Здавалося б, мрія будь-якої дівчини про вдале заміжжя була близька до здійснення. Залишалося тільки промовити слова згоди. Але з вуст Пелагії прозвучали слова викриття. Що далі — не важко уявити. Пелагію було засуджено до смерті. Але характер покарання — спалення живцем у мідному бику — свідчить нам про велике бажання Діоклетіана помститися за ганьбу й покарати за образу. Сила Божа, що в немочі звершується, була зі сповідницею, котра заявила гонителю, що на неї чекають три вінці: за віру, чистоту і мучеництво. Імператор хотів публічної ганьби дівчини, такої, якої щойно зазнав сам, і наказав роздягти Пелагію. Але мучениця сама зняла з себе одяг і, осінивши себе хресним знаменням, з молитвою увійшла до вогненної печі. У цей момент свідки подій відчули, як місто сповнилося ароматом мира. Кістки Пелагії залишилися неушкодженими і були викинуті за межі міста. Тоді з пустелі прийшли чотири леви і сіли біля кісток, не допускаючи до них ні птахів, ні звірів. Леви охороняли останки сповідниці доти, доки на те місце не прийшов єпископ Клінон і не поховав їх. Ці події відбулися 290 р. Невдовзі гоніння на християн припинилися, а імператор Костянтин (306–337) на місці поховання Пелагії побудував церкву.

Андрій Гор

 

Добавить комментарий

Яндекс.Метрика