ХМЕЛЬНИЦЬКА ЄПАРХІЯ. 30 вересня — 1 жовтня з благословення Блаженнішого Митрополита Володимира відбувся прес-тур у Хмельницьку область, на малу батьківщину Предстоятеля Української Православної Церкви. Захід, організований для представників провідних українських засобів масової інформації за сприяння Всеукраїнського благодійного фонду “Дорога майбутнього”, було приурочено до 75-річчя Блаженнішого Владики, яке відзначатиметься 23 листопада цього року.

30 вересня представники мас-медіа прибули до Спасо-Преображенського жіночого монастиря с. Головчинці Летичівського р-ну Хмельницької області, де свого часу Блаженніший Митрополит Володимир прийняв Хрещення.
1 жовтня Блаженніший Владика очолив Божественну літургію у Свято-Михайлівському храмі с. Марківці Летичівського р-ну, де паламарив у дитинстві. Його Блаженству співслужили митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський Антоній, архієпископи Білоцерківський і Богуславський Митрофан (Керуючий справами УПЦ), Вінницький і Могилів-Подільський Симеон, Вишгородський Павел, єпископи Уманський і Звенигородський Пантелеімон, Володимир-Волинський і Ковельський Никодим, Шепетівський і Славутський Володимир і Переяслав-Хмельницький Олександр.
Після Літургії учасники прес-туру поспілкувалися із родичами, сусідами та однокласниками Блаженнішого Митрополита Володимира.
Того ж дня на кладовищі с. Марківці Блаженніший Митрополит Володимир звершив літію по своїх батьках та спочилих односельчанах.

— Як виникла ідея і яка мета цього заходу?
Жанна Шевченко, заступник голови Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ:— Уже кілька років Синодальний інформаційно-просвітницький відділ Української Православної Церкви використовує прес-тури як форму просвітницької роботи зі світськими журналістами. Такі поїздки до святих місць дають нам можливість показати журналістам Церкву зсередини, торкнутися її справжньої. Жодна прес-конференція, жоден прес-реліз не замінить ночівлю у монастирі, безпосереднє спілкування з його насельниками, нічне богослужіння і скромну чернечу трапезу. А у прес-турах усе це є, як і можливість позбутися невдалих стереотипів: нам, співробітникам Відділу, — стереотипів щодо світських журналістів, а їм — стереотипів щодо Церкви. Як правило, дорогою до прес-туру ми з журналістами — ще просто знайомі, а дорогою назад — уже добрі друзі.

Вікторія Кожедуб, журналіст:— У церковному прес-турі я брала участь уперше. Також і досвід проживання у монастирі для мене був новим. На мій погляд, людині мирській, незалежно від професії, корисно й потрібно брати участь у подібних заходах, церковних святах, спілкуватися зі священнослужителями й у такий спосіб краще пізнавати світ Церкви. А журналістам, якщо надається така можливість по роботі, просто необхідно її використовувати. Поїздки, що допомагають знайомитися з устроєм церковного життя, — це ще один крок до пізнання світу в його духовному аспекті.

Влад Абрамов, кореспондент відділу “Люди”, газета “Сьогодні”:
— Це не перша моя поїздка, пов’язана з Церквою. Так, наше видання вже розказувало про те, як мощі святителя Димитрія 73 роки зберігалися у звичайному будинку в Чернігові. І я вдячний Прес-службі УПЦ за те, що вона організувала цікаву поїздку місцями, пов’язаними з життям святителя Димитрія.
Під час обох поїздок (на батьківщину Митрополита) ми з колегами мали нагоду бути свідками не лише життя священнослужителів, але і справжнього чуда. Стіни монастиря захищають від звичної суєти. Церковний дзвін спонукає до думок про те, що було в минулому і що може бути в майбутньому. Серце наповнюється світлом. Молитва сама ллється з душі. І радість від єднання з Богом наповнює кожну клітинку. Ось і відповідь на ваше запитання: “Як змінюється світовідчуття після подібних поїздок?”. У селі Марківці відбулося багато цікавих зустрічей з черницями, в очах яких не лише відданість Богу, але й любов до нас, мирян. І наперед зазначу, що єдине засмутило в подорожі: те, що довелося повертатися так швидко.
Зустріч з Блаженнішим справила дійсно незабутнє враження. І це аж ніяк не штампований вираз. Моя робота полягає в оформленні думок і вражень у слова. Ал
е я не можу знайти тих фраз, які б розкрили ту благодать, яка відчувається поряд з Блаженнішим. Додам тільки, що Митрополит Володимир — харизматичний, душевний і цікавий оповідач. І окремо мені хотілося б подякувати Жанні Шевченко. Без її допомоги і до, і після поїздки мені б не вдалося зробити матеріал різностороннім, пов­ним і максимально цікавим.

Ірина Свинарчук, “Церковна православна газета”:
— Напевне, головне в таких поїздках — атмосфера спілкування, яка складається не тільки із важливих зустрічей, але й, здавалося б, другорядних, зовсім простих речей.
Пізно ввечері ми приїхали у Спасо-Преображенський монастир. Нагодували нас простою, але дуже смачною вечерею. Деякі журналісти так і припустили, що їжа смачна, напевно, тому що готується з молитвою. Після трапези — розселення. Нам принесли пластмасові пляшки з гарячою водою. Побачивши наш подив, пояснили, що це для зігрівання постелі, оскільки вночі холодно. Дрібниця, але зворушливо. А вранці з вікна відкрився чудовий вид на річку Південний Буг. Такий простір для душі й хороших почуттів!
Цього дня у мене було тезоіменитство. Ми вирішили до рідного села Блаженнішого, де він звершував Літургію у сільській церкві (у якій він прислуговував паламарем у дитинстві). Я взяла з собою, як ведеться, фотоапарат. Зробила знімки Літургії. А після служби попросила знайому сфотографувати мене на мій фотоапарат, коли підходитиму під благословення до Блажен­нішого. І раптом бачу, як об’єктив вислизає з її рук… Я дуже засмутилась. У такий день, у такій поїздці, — а я без фотоапарата! Але потім, впродовж дня під час наступних заходів і зустрічей я із цим змирилася. Насправді відсутність фотоапарата тільки допомогла мені не відволікатися на фотографування і краще закарбувати побачене і почуте у своєму серці.

Підготувала Олена Головіна
 

Добавить комментарий

Яндекс.Метрика