Монахиня Євтропія (Бобровнікова)

Говорячи про прокляття, я хотіла б звернути увагу на слова Святого Письма: “Проклятий, хто діло Господнє робить недбало” (Ієр. 48: 10).
Ці слова означають, що під прокляття підпадають усі, хто справу Божу виконує недбало, халатно, формально. Хтось може подумати: “Де ж милосердя Господнє, якщо Він так тяжко карає за такий малий гріх, як недбальство, чи це стосується тільки тих, хто працює в Церкві: священно- і церковнослужителів?”. Зовсім ні, слова ці (церковнославянською: “Проклят творяй дєло Господнє с нєбрєжєниєм”) звернені до кожного з нас, хоча, безперечно, насамперед вони адресовані церковним людям, тобто всім тим, хто працює на церковній ниві (причому це не тільки священики та ченці, але й усі ті, хто несе церковний послух).
Але це не означає, що для мирян недбальство допустиме. Якщо ми, наприклад, недбало, без благоговіння ставимося до святині, якщо молимося лише вустами, формально, без уважності й сердечного почуття — ми з недбалістю творимо справу Божу. Але і якщо ми халатно ставимося до своїх професійних, суспільних обов’язків, лінуємося, хитруємо, намагаємося зробити доручену справу абияк і при цьому отримати побільше користі, якщо не турбуємося про престарілих батьків, не допомагаємо своїм близьким, байдужі до нужденних — ми теж з недбалістю творимо справу Божу.
Сьогодні багато з нас скаржаться на те, що нам погано й важко живеться, а все це тільки наслідок нашої спільної розхлябаності, спільного недбальства. Це те прокляття, яке лежить на нас. Прокляття означає позбавлення Божої благодаті, і це не Господь нас карає, це ми самі позбавляємо себе Його дарів своїм недбальством. Як часто ми кажемо й чуємо від інших: “Та нічого, зійде…”. Але ж річ саме в тому, що нічого нам не зійде! Не лише кожний наш учинок, але й слово, і навіть думку бачить Бог. І хто вже тоді повинен про це знати, як не ми, православні християни. А ми недбале ставлення до своєї справи, до роботи дуже часто й за гріх не вважаємо…
Мене, як людину, яка працює в церковному видавництві, природно, найбільше засмучує недбале ставлення до слова взагалі й, насамперед, до слова друкованого. Мені здається, більше того, я переконана, що до видань, які претендують називатися “церковними”, вимоги мають бути набагато вищими, ніж до видань світських.

Монахиня Євтропія (Бобровнікова)
 

Добавить комментарий

Яндекс.Метрика