— Владико, духовні навчальні заклади в Росії та Україні стали на шлях інтеграції в Болонський процес. Які завдання у зв’язку з цим ставить перед собою Учбовий комітет Української Православної Церкви? Адже в Україні своя ситуація, в Росії — своя. Чи не вийде так, що, прямуючи до єдиної мети різними шляхами, ми прийдемо до певних розбіжностей?
— Ми виходимо з того, що у нас єдина Церква. Й у цьому плані у нас єдина мета, єдиний набір завдань. Нам необхідно за короткий час створити єдину систему духовної освіти, але з урахуванням національного законодавства. Також важливо розуміти, що духовні школи — це не просто навчальні заклади, які дають відповідні знання. Ми виховуємо майбутніх священнослужителів, людей, які розуміють, зберігають і здатні передавати Церковне Передання — основу духовного життя. Розбіжності будуть. Навіть Болонський процес передбачає збереження унікальності національних освітніх систем. Гадаю, що і в рамках самої Української Православної Церкви між семінаріями будуть відмінності в навчальних процесах. Наприклад, у західних регіонах більш важливим є освітній аспект, пов’язаний з викладанням порівняльного богослов’я. На Сході, через наявність там чималої кількості різних християнських конфесій, важливо поглиблювати вивчення сектознавства. Відмінностей боятися не потрібно. Важливо, щоб ми змогли синхронізувати, узгодити ці процеси.

— Реформа полягає в інтеграції в європейський простір. Чи готова до цього Церква, чи вистачить у неї сил тримати удар перед секулярними тенденціями європейського суспільства?
— Церква тримає удар упродовж уже двох тисяч років. Наше завдання — за дуже короткий термін підготувати людей, здатних інтегрувати в європейський науковий простір християнські цінності для їх збереження та захисту. Зрештою, це має важливе значення для розвитку всієї нашої цивілізації. За двадцятирічний період існування Церкви без атеїстичних лещат зроблено вже багато. У нас є богослови і вчені досить високого рівня. Якщо ви поглянете на склад будь-якої європейської богословської конференції, то побачите, що всюди є представники Руської Православної Церкви. І тут система духовної освіти стикається з питанням якості освіти і контролю за цією якістю. Методологія Болонського процесу може стати у цьому цінною підмогою.

— Як стимулювати викладачів, адміністрацію, студентів, щоб вони працювали з віддачею, щоб результати не залишилися лише на словах чи на папері? Який у цій справі досвід Київських шкіл?
— Дійсно, є небезпека формального підходу до реформи, та я вважаю, що всі люди відповідальні перед Богом, перед історією, і кожен, хто керує духов­ною школою, розуміє, що у нас немає іншого шляху, крім реальної зміни ситуації. Ми прагнемо, щоб молоді люди, які приходять до нас навчатися, розуміли й цінували те багатство вічності, яке несе Церква, адже саме тоді навчальний і виховний процес дадуть плід — гідного священнослужителя. Але розв’язання поставлених завдань тут комплексне, починаючи від матеріальних і побутових речей, закінчуючи плануванням і підтримкою інноваційного розвитку й наукових досліджень наших викладачів.
У Київських духовних школах ця комплексна програма здійснюється з благословення Блажен­нішого Митрополита Володимира. Впродовж останніх трьох років покращилася побутова сфера. Значно змінився викладацький склад, зараз ми запрошуємо фахівців з конкретних напрямів. Якщо їх немає в Києві, вони приїжджають з інших областей. Якщо їх немає в Україні, ми запрошуємо з Європи. Також прагнемо підвищувати заробітну плату викладачам, наприклад, цього року її вдалося збільшити на 30  %. Здійснюємо доплати за вчені ступені та наукові звання. Залучаємо молодих людей до наукової роботи. Зацікавлюючи студентів до роботи в академічному журналі, ми намагаємося стимулювати у них смак до літературної діяльності, розвивати самостійність мислення. Викладачі беруть участь у різних конференціях, активно обмінюються досвідом. Уся ця діяльність проводиться, але мені хочеться підкреслити, що Болонський процес не повинен стати лише зовнішньою вивіскою, яку ми розмістимо на фасаді й заспоко

 

Добавить комментарий

Яндекс.Метрика