16 грудня з благословення ректора Київської духовної академії і семінарії архієпископа Бориспільського Антонія в адміністративному корпусі КДАіС відбулося засідання Київського релігійно-філософського товариства, присвячене пам’яті настоятеля столичного храму в ім’я преподобного Романа Солодкоспівця, голови ревізійної комісії КРФТ ієрея Димитрія Познанського, який відійшов до Господа 12 листопада цього року після тривалої хвороби.

Окрім спогадів про спочилого священика, на вечері пам’яті прозвучали і фрагменти з його інтернет-щоденника. До вашої уваги, шановні читачі, декілька записів з “Живого журналу” ієрея Димитрія Познанського (s2mitr.livejournal.com).

 29.11.2003 СЛОВА

Спостерігаючи баталії в мережі Інтернет, не можна не помітити, як приблизно одне й те саме говориться по-різному. Можна сказати співрозмовнику: “Ти не маєш рації”, можна: “Ваші розумові здібності викликають у мене сумніви”, а можна й так: “Справжній діалог може виявитися практично неможливим, зважаючи на надмірно низький рівень продуктивної комунікативності мого опонента, зумовлений малим показником індексу IQ”. Лякає те, що такою відразливою мовою пишуться цілі книги. Для чого і для кого вони призначені, судити важко…
Якщо відкрити найпіднесеніше з Євангелій — Євангеліє від Іоанна, можна побачити, що воно написане чистою, зрозумілою і абсолютно доступною мовою, притому що висловлює істини найглибші й найвищі. Ми розучилися і говорити, і писати, і думати. А якщо відкрити книги святоотцівських творів, то в них вражає поєднання легкозрозумілості й мудрості, і це навіть у творах отців, які володіли візантійським красномовством. Творіння отцівські часто мають назву “Слово…”. І це слово нерідко було звернене до всіх — починаючи від простого ремісника і закінчуючи вельможею. Кажуть, що в той час богословські суперечки відбувалися на площах. Це цілком вірогідгно. Адже, навіть якщо взяти праці найбільш глибокого богослова преподобного Максима Сповідника, можна знайти насолоду у вищевказаному поєднанні, що воістину відповідає заповіді Спасителя: “Будьте мудрі, як змії, і прості, як голуби” (Мф. 10: 16).
5.12.2003 НАШ БУДИНОК
Наш будинок, в якому ми живемо останні два з половиною роки <…>, перед цим винаймала сім’я менонітського пастора, що прибула з Канади. <…> Коли меноніти виїхали, я почав оглядати своє нове житло. На горищі, заваленому всяким непотребом, я виявив кілька православних ікон і велику фотографію в рамці із зображенням єпископату Руської Православної Церкви станом на 1960 р. (там і сповідник святитель Лука Кримський, і митрополит Миколай (Ярушевич), й інші відомі ієрархи). Зараз ця фотографія висить у мене у вітальні…
Виявилося, що будинок цей був побудований старостою православного храму. На горищі знайшлися і його фотографії. Строгий підтягнутий чоловік з бородою, в жилеті з ланцюжком, штани заправлені у начищені до блиску чоботи. Поряд на лаві сидить його дружина у звичайному українському вбранні, з намистом на шиї. Його звали Григорій, а її Марія. Цікаво, що саме так звуть моїх дітей: Григорій і Марія.
Звичайно, спочатку часто докучали телефонними дзвінками: “Алло, це місія? Пастор Брюс?”. А місія, як мені розповідали жителі нашого “приватного сектору”, здійснювалася наступним чином: “Здрастуйте, вам гуманітарна допомога потрібна? Ну, тоді приходьте на зібрання”. По телефону доводилося пояснювати, що місія тут певним чином існує, але тепер вона не менонітська, а православна, і якщо Ви хочете покаятися і приєднатися до Церкви, то це можливо.
Обстановка в нашому селищі після від’їзду пастора з родиною досить швидко нормалізувалася. Тих самих бабусь, що задерикувато походжали у менонітських хустинках, тепер можна зустріти на богослужіннях у монастирському храмі у Феофанії, що неподалік (і вони там не просто так, а після покаяння). Телефонні дзвінки з Канади і від наших доморощених проповідників майже припинилися. І тільки подекуди (під час скопування городу) трапляються банки з-під кока-коли і пакетики з-під чіпсів, що нагадують про заїжджих емісарів.
1.01.2008 ЯЛИНКИ-МОРОЗИНКИ
Усе-таки є свої плюси в н
еспівпаданні православного і світського календарів. Сьогодні вранці, дорогою до храму на молебень, зупинилися біля Володимирського ринку, за решітчастими воротами якого зеленіли гори не розкуплених до Нового року ялинок. “Та хоч всі забирай”, — махнув рукою ринковий сторож. <…> Отож, і храм, і причт церковний ялинками на Різдво забезпечені. <…>
23.12.2008 БАБСЬКА ЕККЛЕСІОЛОГІЯ
З подивом виявив, що деякі, приємні в усіх відношеннях, дами ходять по Інтернету і в досить категоричній формі нав’язують думку, що, мовляв, мирянин не приписаний до жодної єпархії. Хочу з цього приводу заявити, що мирянин повинен бути членом певної громади, яка, у свою чергу, приписана до певної єпархії. При цьому духівник у мирянина може жити хоч в Африці, хоч на Афоні, що не звільняє мирянина від відповідальності перед своєю громадою. Інакше це не мирянин, а неприкаяний бродяга.
24.06.2009 ЩОДО ДОТРИМАННЯ ПОСТУ
Сьогодні вранці, зустрівши свого кота Матроса, що валявся у коридорі, вирішив злегенька погладити його ногою. На мій подив, кіт прудко розвернувся й не боляче, але відчутно хапнув мене за палець, чого раніше ніколи не бувало. Підійшов я до матушки й кажу: “Щось кіт наш якийсь агресивний став”. А вона відповідає: “Та я його останній тиждень м’ясом, що на початок посту залишилося, годую. <…> Коти й кішки завжди, коли їх м’ясом годувати, агресивнішими стають. Матрос он навіть гарчати почав”.
Ось так. Пишуть святі отці про те, що м’ясна їжа сприяє пробудженню пристрастей, проте в собі цього особливо не помічаєш. А тут ось приклад наочний — як характер у тваринки звіріє.
23.11.2009 ПРО МУЧЕНИЦТВО
Іноді я думаю: от прийде до мене людина з пістолетом і скаже: “Чи відрікаєшся ти від Христа?”. А я скажу: “Христос — істинний Бог наш” — і перехрещуся. І він вистрілить мені в голову з пістолета, і я відразу, без болю, ну, або після нетривалого болю, полечу до Господа на Небеса. А потім я згадую слова зі Святого Письма: “І якщо роздам усе добро моє і віддам тіло моє на спалення, а любові не маю, то нема мені з того ніякої користі” (1 Кор. 13: 3). Я вдивляюся в себе і розумію, що насправді нікого, окрім себе самого, не люблю. І мені стає страшно.
26.12.2009 ПРО “НОВИЙ РІК”
А от хто-небудь може мені пояснити, що, власне, на НР люди святкують? Це ж у народній свідомості не просто, а мега-свято, і, наприклад, я, хоча багато років його і не святкую, все одно відчуваю, що в душі щось ворушиться. Зрозуміло, що люди ніби відмітку ставлять: ось пішло щось старе й ось приходить щось нове. Але все ж таки звідки настільки сильна емоція, пов’язана з НР? Ось, наприклад, церковне новоліття 1 вересня (за ст. ст. — Ред.) — це на тлі великих і двунадесятих цілком рядове свято, навіть червоним кольором у нашому календарі не виділене. Хоча, зазначу, набагато більш змістовне, ніж секулярний НР. Може, це пов’язано з тим, що НР був єдиним абсолютно не політизованим святом у СРСР? Може, позбавлена і Різдва, і Пасхи, і всіх взагалі наших свят, вилилася народна душа у цей НР, сама того не усвідомлюючи? <…>
28.01.2010 ПРО ЦІНУ КАНОНУ ПОЗА ЦЕРКВОЮ
<…> Насправді розмови про те, що старообрядці зберегли канонічну ікону, спів, а у нас — партес, живопис тощо, в результаті зводяться до запитання: що краще — дотримуватися поза Церквою чи не дотримуватися в Церкві? Не дотримуватися, звичайно, погано, але, мені здається, що ті, хто сподіваються, що Царство Боже прийде з дотриманням, — більше іудеї, ніж християни. У Церкві і немічне зцілюється благодаттю, а поза Церквою канон — порожня форма, бутафорія. Тому і святитель Ігнатій Брянчанінов, жалкуючи з приводу побутуючих у нас зображень на західний манер і чуттєвого італійського співу, а також вказуючи на те, що у старообрядців ікони та спів збереглися, водночас абсолютно недвозначно говорив, що вони — розкольники, які знають лише зовнішнє, і благодаті у них немає.
29.03.2010 В ОДНУ ВИРВУ
У 2005 р. наша парафіянка відпочивала з чоловіком в Шарм-ель-Шейху, і в одну з ночей у сусідньому корпусі прогримів вибух. Вибух був такої сили, що в їхньому будинку люди з ліжок попадали. Так от, їхній сусід, англієць, саме приїхав на цей курорт полікувати нерви, оскільки напередодні став свідком вибуху в лондонському метро.
25.07.2010
11 РОКІВ [ВІД ДНЯ СВЯЩЕНИЦЬКОЇ ХІРОТОНІЇ]
Ікони Божої Матері “Троєручиця”, мучеників Феодора варяга і сина його Іоанна.
Хоча на всеношну при

 

Добавить комментарий

Яндекс.Метрика