“Розкажіть, будь ласка, про богослужбові традиції поминання померлих у нашій Церкві”.
І. Федченко, Кагарлик

Православна Церква піклується про всіх своїх чад: не тільки живих, але й спочилих. Тому важливою складовою православного богослужіння є молитва про тих, хто відійшов у вічність.
У православній традиції існує кілька видів заупокійного богослужіння. У першу чергу — це чин поховання або відспівування покійного християнина. Богослужбова практика передбачає здійснювати “чин на розлучення душі від тіла”, “послідування по відході душі від тіла” і читання Святого Письма біля гробу покійного. Священносповідник єпископ Афанасій (Сахаров) у своїй праці “Про поминання покійних за уставом Православної Церкви” зауважує: “У нас встановився звичай біля гробу архієреїв та ієреїв, як нарочитих проповідників і служителів Євангелія, читати Святе Євангеліє, а при гробі всіх інших спочилих православних читати Псалтир”.

У сучасних виданнях богослужбових книг наводяться чини відспівування мирян, ченців, священиків і немовлят. “Православна енциклопедія” повідомляє, що на Помісному Соборі 1917–1918 рр. порушувалося питання про створення чину дияконського поховання, однак запропоновані варіанти у практику не ввійшли. У 1956 р. митрополит Мануїл (Лемешевський) склав новий чин архієрейського поховання. Раніше архієреїв відспівували по чину чернечого поховання, а з 1767 р. — по чину священицького.
Необхідно зазначити, що поминання покійних передбачено у богослужінні практично кожної суботи. Також церковним уставом визначено особливі суботи, які іменуються батьківськими і за характером піснеспівів належать до поминальних богослужінь. Серед них слід відзначити дві вселенські суботи — перед Неділею про Страшний суд (м’ясопусна) і перед неділею П’ятидесятниці (Троїцька). До них належить Димитріївська батьківська субота (субота перед 26 жовтня за ст. ст.), не згадувана в Типіконі. У практиці Руської Церкви вона є третім найважливішим поминальним днем у році. Також поминальними є 2-га, 3-тя і 4-та суботи Великого посту і Радониця — вівторок 2-ї неділі після Пасхи. Служіння цього дня пов’язано з перенесенням поминання зі Страсної і Світлої седмиць.
Однією з найпоширеніших форм поминання покійних є панахида. Словник Брокгауза і Ефрона повідомляє, що “панахида” (від πας — весь і νύξ — ніч) буквально означає всеношну службу; до моління про померлих ця назва відноситься тому, що за своєю структурою вона схожа на частину всеношної, а також тому, що в перші століття існування Церкви, під час гонінь, вона відправлялася вночі, подібно до всеношної. Панахида звершується після кончини християнина, потім — у 3-й, 9-й і 40-й день по смерті, у дні його народження і тезоіменитства. Послідування панахиди викладається в 14-й главі Типікону, детальніший виклад — в Октоїху перед суботньою службою 1-го гласу. Чин панахиди є скороченням чину поховання.
Заупокійна літія складається з кількох тропарів та заупокійної єктенії. Звершується вона при винесенні з будинку тіла покійного, після заамвонної молитви на Літургії і після панахиди. Згідно з церковним уставом літію потрібно відправляти щоденно після вечірні й утрені.
Найповнішим чинопослідуванням панахиди є парастас або велика панахида. Відмінність від звичайної панахиди полягає в тому, що на парастасі співають 17-ту кафізму і повний канон. У 1876 р. у Києві було видано “Последование парастаса сиречь великая панихида и всенощное бдение об усопших”. Це дослідження передруковано з требника Петра Могили, з невеликими змінами. Священносповідник єпископ Афанасій (Сахаров) зазначає: “Послідування заупокійної всеношної, як і ті, що розміщені в ієрейських молитовниках у двох місцях служби за упокій, не маючи виправдання в основних діючих богослужбових книгах Православної Руської Церкви, мають бути розглянуті тільки як призначені для приватного, келійного, домашнього звершення, а не як заміну визначеного згідно з уставом щоденного богослужіння і навіть не на додаток до нього, оскільки це призвело б до порушення уставу”.
Церква постійно молиться за упокій спочилих. Заупокійна молитва звершується щодня на єктеніях вечірні, утрені та Літургії, наприкінці повечір’я і пол

 

Добавить комментарий

Яндекс.Метрика