День 13 березня 1961 р. назавжди увійшов у літопис Києва як один із найтрагічніших. Прорвавши захисну дамбу у Бабиному Яру, сотні тисяч кубічних метрів пульпи (глиняної маси, змішаної з водою) ринули з Сирця на Поділ. Змітаючи на своєму шляху все, у лічені хвилини ця страшна лавина поховала під багатометровим шаром територію розміром 30 гектарів. Вона знищила десятки будівель, сім трамвайних вагонів, тролейбус, два автобуси, вантажні й легкові автомобілі… Але найстрашніше — загинуло близько півтори тисячі людей.

У наші дні цю подію вже не замовчують, та понад три десятиліття, у жорстких ідеологічних умовах безбожної влади, робилося усе можливе, щоб про катастрофу не говорили навіть пошепки.
Видавивши із себе декілька слів про те, що в Києві трапилося стихійне лихо, є жертви й завдано матеріальних збитків, міська влада повідомила, що потерпілим нададуть допомогу. Назвали й кількість загиблих — 145 людей, тим самим зменшивши число жертв злочинної недбалості вдесятеро!..

В гонитві за трудовими рекордами
Кияни знали, що на рівні уряду УРСР ще 1950 р. було ухвалено рішення засипати приярки Бабиного Яру рідкими глиняними відходами. Тоді уже почалася нестача готової цегли, яку раніше успішно добували із численних зруйнованих будівель православних церков і монастирів. Тож влада й вирішила “поєднати приємне з корисним”. На Сирці, усього за кілометр від Третього приярка, де й почалася катастрофа, цегляні заводи почали освоєння пагорбів з великими запасами глини. А щоб не витрачатися на бензин і велику кількість будівельної техніки, вирішили на дні яру прокласти трубопровід і здійснювати намив способом гідромеханізації. Довго не роздумуючи, вирішили до того ж не будувати високу бетонну дамбу, яка б охороняла від можливого прориву берегів рукотворного озера, а звести земляну. Чого вже там! Якщо працювати, то цілодобово, а не в одну зміну, як передбачалося згідно з початковим проектом. Тобто викачували бруд у три зміни й навіть узимку, чого категорично не можна було робити!
Спорудити величезне озеро глибиною 30 метрів і площею понад один квадратний кілометр на висоті близько 60 метрів над рівнем великого житлового й промислового району також було злочином. Вода не встигала відходити в колектори та стікати по трубах у Дніпро, “дев’ятий вал” наближався…

Наруга над пам’яттю померлих
Роботи зі знищення пам’яті про жертви Бабиного Яру, а саме — місць розстрілу й поховання понад 100 тисяч мирних громадян і військовополонених, тривали безупинно. На кістках убієнних згодом планувалося розбити парк культури та відпочинку з традиційними атракціонами, танцмайданчиком й іншими супутніми атрибутами.
Звичайно, Господь не міг не бачити усього цього. Промислом Божим багато киян висловлювали занепокоєння з цього приводу, зверталися до міськвиконкому з вимогою зупинити беззаконня, а отже і можливу катастрофу. Та все було марно. Вірні прислужники міського голови брутально виштовхували прохачів з міськради, погрожували репресіями…
Крім того, що лавина бруду знищила величезну братську могилу часів окупації Києва, варто відзначити і той факт, що влада “дала добро” на знищення відразу кількох громадських кладовищ, що потрапили у зону лиха: Єврейського, Кирилівського православного, Копиловського, частини Лук’янівського та ін. При цьому родичам покійних заборонялося “перепоховувати” останки своїх близьких в інших місцях.
Незадовго до трагедії влада вирішила остаточно знищити острівець духовності, яким залишався Києво-Печерський монастир. Ченців змушували залишити обитель ще з 6 березня. При цьому обіцяли усілякі блага в далекому скиті під Почаєвом. Але не всі повірили в це. І правильно зробили. Тих, кого насильно переселили на Тернопільщину, життя не помилувало. Арешти, усілякі знущання й вимагання підірвали тілесні сили невільних емігрантів Лаври…
Плата за те, про що згадувалося вище, — колосальна! Півтори тисячі жертв, серед яких, переважно, дівчата та хлопці, а також діти та старі… Майже чотири мільйони радянських карбованців було витрачено на ліквідацію наслідків катастрофи, якої могло б і не бути.

Я залишилась живою
Невдовзі після лиха, що трапилося, ентузіасти почали по крихтах збирати свідчення очевидців, які ви

 

Добавить комментарий

Яндекс.Метрика