Нікола Тесла. Його ім’я і діяльність завжди були оповиті таємницею, інспірованою як його власними заявами, умілими трюками з електрикою, так і сенсаційними повідом­леннями тогочасної преси. Про нього і нині складають легенди, за якими знімають «науково»-популярні фільми, що міфологізують його життя. Цими фільмами їхні автори, продюсери та рекламодавці заробляють чималі гроші. Від цього галасу і шкода, і користь. Шкода від того, що цей містичний гармидер нівечить образ прекрасного вченого і применшує його реальні досягнення, що зробили революцію в електротехніці, а отже і переворот у промисловості та побуті. А користь тому, що все це привертає увагу юнацтва до нерозв’язаних і донині питань науки і техніки, багато з яких поставив саме Тесла.

Нікола Тесла, за походженням серб, народився 10 липня 1856 р. в гірському селі австро-угорської провінції Ліка (нині це територія Хорватії). Його батько, православний священик Мілутин Тесла, мав хорошу освіту, захоплювався математикою, природознавством та літературою. Мати Георгіна (Джука) Тесла, дочка сербського православного священика, хоча й була неписьменною, але мала неабиякі винахідницькі здібності — у юності вона зробила оригінальний ткацький верстат, досконалості якого дивувалися навіть фахівці у цій галузі. Таланти й допитливість батьків уповні передалися Ніколі — четвертій дитині у сім’ї. Нелегко було йому, маючи на руках атестат зрілості та обравши кар’єру інженера, переконати батька, який волів бачити його священиком, щоб той дозволив синові продовжити освіту у вищому технічному училищі в Граці. Лише хвороба сина, що здавалася безнадійною, спонукала старого Теслу дати свою згоду, після чого Нікола швидко став одужувати.
Спочатку в Австро-Угорщині і Франції, потім (з 1884 р.) у США Тесла віддавав науці всі свої сили, працюючи по 18—20 годин на добу, щоб, як він казав, завдяки цьому люди могли працювати по чотири години, присвячуючи решту часу відпочинку та навчанню.
Нелегко було торувати шлях талановитому сербському інженерові. Двічі обдурював його наймач — компанія Томаса Едісона, що обіцяла премії за вдосконалення їхньої продукції, одначе не заплатила ані копійки. Крім того, розбіжності в методах дослідження призвели до особистої неприязні і згодом — до розриву між великими винахідниками. Едісон йшов до мети шляхом численних експериментів, Тесла ж прагнув теоретично віднайти правильний шлях до цілі. «В особистості Тесли поєднувалися і видатний учений, і блискучий експериментатор, і перше переважало у ньому», — писав біограф вченого Б. М. Ржонсницький. Едісон віддавав перевагу конструюванню двигунів та освітлювальних приладів постійного струму, а Тесла відстоював переваги змінного, який можна було передавати на великі відстані, споруджуючи великі електростанції. Тесла спроектував генератори змінного струму, а фірма винахідника і великого бізнесмена Джорджа Вестінгауза виготовила їх для найбільшої на той час Ніагарської ГЕС, яка почала діяти 1896 р. Вестінгауз викупив у Тесли понад 40 патентів, заплативши в середньому по 25 тисяч доларів за кожен. Відтак геніальний винахідник був вільний від поточного заробітку, про що Тесла вже давно мріяв. Він створив перший у світі електродвигун багатофазного змінного струму, високочастотний трансформатор, свою систему передачі сигналів за допомогою електромагнітних хвиль та багато-багато іншого. Загалом учений запатентував понад 700 винаходів. Його відкриття, пов’язані з високочастотним струмом, широко застосовуються у медицині.
Захопившись ідеєю передачі енергії на відстань без проводів, учений 1899 р. ненадовго переїхав до Колорадо-Спрінгс у Скелястих горах, де заходився вивчати вплив атмосферних розрядів на потенціал Землі, з метою використання стоячих хвиль, що виникають при цьому. Теоретичні розробки блискуче підтвердилися. Стоячі хвилі створити можна, передати енергію можна, але як зробити це спрямовано, як скористатися для блага людей енергією певної потужності в належному місці і в слушний час? Саме до цього прагнув великий вчений і гуманіст. Одначе від

 

Добавить комментарий

Яндекс.Метрика