Святий Іоанн став послушником Синайського монастиря у 16 років, а через чотири роки прийняв чернецтво. Авва Стратигій, присутній при постригу, промовив тоді пророчі слова про велике значення Іоанна для Церкви Христової. Дев’ятнадцять років преподобний перебував у послуху своєму духовному отцю. Після його смерті Іоанн обрав пустельницьке життя і 40 років провів у подвигу безмовності, посту, молитви та покаянних сліз.

Життєпис праведника доніс до нас кілька подробиць про його спосіб життя тих років. Харчувався преподобний тим, що не заборонялося уставом пісницького життя, дотримуючись у всьому міри. Щоб через постійне неспання та молитовне предстояння не згубити розуму, не проводив ночей без сну. Спав не більше того, ніж потрібно для підтримки сил. «Я не постував понадміру, — каже він сам про себе, — і не вдавався до посиленого нічного молитвослів’я, не лежав на землі, але смирявся… і Господь скоро спас мене». Приховуючи свої подвиги, святий іноді усамітнювався в печері. Однак праведне життя Іоанна не залишилося непоміченим. До праведника приходило багато людей, найрізноманітніших звань і становищ у суспільстві.

Коли подвижнику виповнилося 75 років, браття Синайського монастиря обрали його своїм настоятелем. Цей послух преподобний ніс недовго — близько чотирьох років. Саме у цей час, у відповідь на прохання ігумена Раїфського монастиря, Іоанн і написав свою знамениту «Ліствицю», яка є керівництвом до духовного удосконалення. І хоча книга була написана для ченців, будь-який християнин і зараз може знайти у ній надійного провідника до богопізнання. Відомо, що такі стовпи духовного життя, як преподобні Феодор Студит, Сергій Радонезький, Іосиф Волоколамський та інші, неодноразово зверталися у своїх настановах до «Ліствиці».

Під кінець земного шляху преподобного Іоанна Ліствичника Господь явив у ньому такі благодатні дари, як чудотворення та проречення майбутнього.

 

Добавить комментарий

Яндекс.Метрика