Ікона «Страшний суд».
Новгород, XV ст.,
Третяковська галерея

Таке запитання найчастіше виникає у періоди нестабільності, коли суспільство переживає різного роду кризи, природні та техногенні катастрофи. Думку про Страшний суд у людини може викликати й непідкупний голос совісті, який підказує, що за кожен вчинок рано чи пізно доведеться дати відповідь перед Богом.

Проте деякі на цьому питанні починають спекулювати. Найбільше про кінець світу люблять говорити сектанти, тобто люди, далекі від Церкви. Для втягнення у свої тенета більшого числа простодушних, вони навіть умуд­ряються призначати конкретні дати кінця світу. Так, наприклад, чекали кінця світу в 1666 р., 7 липня 1977 р., тепер його чекають 26 грудня 2012 р. Жоден з колишніх прогнозів не справдився, і немає підстав вважати, що він справдиться цього разу. Бо і Сам Господь не відкрив конкретної дати Свого Другого Пришестя. Коли учні запитували Його про це: «Скажи нам, коли це буде, і яка буде ознака, коли все це має статись?», то Господь відповів їм: «Істинно кажу вам: не перейде цей рід, як усе це буде. Небо й земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть. Про день же той, або час, ніхто не знає: ні Ангели небесні, ні Син, а тільки Отець. Пильнуйте, будьте на сторожі і моліться, бо не знаєте, коли настане цей час» (Мк. 13: 4–33). Господь, Який перебуває поза часом і простором, не призначив певної дати кінця людської історії, але заповів Своїм учням завжди бути готовими до нього, завжди пильнувати й молитися, бо суд, як у житті окремих людей, так і в житті цілих народів, вершиться постійно.

У нашому церковному середо­вищі є люди, які хоча й не призначають конкретної дати кінця світу, але роблять більш ніж сумнівні есхатологічні прогнози. Деякі богослови, що підпали під вплив протестантизму, стверджують, що пекельні муки, яких зазнають після Страшного суду немилосердні люди, не будуть вічними, тому що, мовляв, Бог є любов, і не дозволить безконечно страждати Своїм творінням. Зрозуміло, що така точка зору до вподоби гріховній людині. Якщо пекельні муки не вічні, тоді можна не боротися з пристрастями, а скільки завгодно грішити в земному житті, адже все одно, рано чи пізно, всі потраплять у рай. Інші наближення кінця світу пов’язують з введенням кодів для ідентифікації громадян. При цьому наводиться аргументація, в якій непросто розібратися людині, недосвідченій у богословських питаннях. Багато людей в ній настільки заплутуються, що забувають про єдине на потребу — спасіння своєї душі, тобто про боротьбу зі своїми гріховними пристрастями — гнівом, жорстокосердям, зловтіхою, хіттю, сріблолюбством. Щоб розвіяти звабливі ілюзії щодо нашої загробної участі й наближення кінця історії, Церква одну із підготовчих Неділь Великого посту назвала Неділею про Страшний суд. Зі змісту Євангелія, яке читається цього дня, можна зрозуміти, що пекельні муки будуть вічними. Тим, хто на Страшному суді опиниться по лівий бік від Господа, буде сказано: «Ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його» (Мф. 25: 41). А головним критерієм, за яким буде визначатися на Суді винесення того чи іншого вироку, буде наявність або відсутність у нас любові до Христа та до ближнього. «Голодував Я, і ви дали Мені їсти; жадав пити, і ви напоїли Мене; був странником, і ви прийняли Мене; був нагим, і ви одягнули Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; в темниці був, і ви прийшли до Мене» (Мф. 25: 35, 36). Хтось з нас, можливо, буде запитувати у Господа: «Коли ми бачили Тебе голодуючим і нагодували? або спраглим, і напоїли? коли ми бачили Тебе странником, і прийняли? або нагим, і одягли? коли ми бачили Тебе недужим або в темниці, і прийшли до Тебе?». І Господь скаже у відповідь: «Істинно кажу вам: тому що ви зробили це одному з цих братів Моїх менших, то зробили Мені» (Мф. 25: 37–40).
На перший погляд може видатися, що ці справи милосердя робити неважко. Такими добрими справами можуть похвалитися не тільки християни, але й іудеї, мусульмани, язич

 

Добавить комментарий

Яндекс.Метрика