Острозька Біблія належить до тих рідкісних книжкових видань, що розумілись сучасниками як унікальні, друкувались одразу виключним за обсягом тиражем, становили та становлять окрасу бібліо­тек багатьох визначних людей, навчальних та наукових закладів. Книга водночас подарункова та прикладна. Засіб боротьби та просвіти, взірець для усіх подальших перекладів та видань Біблії.

 

Острозька Біблія не була ані першою друкованою, в тому числі церковнослов’янською мовою, ані навіть першою друкованою на українських землях книгою. Першу Біблію Йоган Гутенберг надрукував ще 1455 р. Майже сім десятиліть потому Франциск Скорина видав ряд біблійних книг не тільки церковнослов’янською, але й розмовною «руською» мовою. У 1574 р. Іван Федоров, змушений переїхати до Львова після роботи в Москві та Заблудові, друкує «Апостол» — книгу, що й стала рекомендацією майстра князеві Костянтину Острозькому. Федоров очолює засновану князем в Острозі типографію і починає натхненно працювати.

Важко сказати, коли саме у Костянтина Острозького виник задум надрукувати пов­ний текст Біблії для вжитку православного люду, тобто — церковнослов’янською мовою. Текст не був звичайним перекладом чи передруком уже відомих видань. Лише один список ключових джерел нараховує: рукопис Біблії, з великими труднощами отриманий у Івана Грозного (так званий Геннадіївський); «Септуагінту» (грецький переклад зі староєврейської, здійснений ще в елліністичному Єгипті); «Вульгату» (латиномовний переклад Біблії); переклади та видання Франциска Скорини. Але крім того було використано чеські, польські, болгарські, сербські, загалом — усі доступні списки біблійних книг. Спеціально створений князем науковий осередок під керівництвом тодішнього ректора Острозької академії Герасима Смотрицького звіряв, виправляв, перекладав та готував текст до друку.

Величезну текстологічну та науково-дослідницьку роботу було виконано у вражаюче короткий термін. Князь Острозький не шкодував зусиль і коштів на свій визначний задум, проте задля швидкості його виконання він мав і цілком практичні причини. Кінець ХVІ ст. на українських землях був позначений особливо сильним поширенням католицизму, покатоличилась майже вся шляхетська верхівка, православні священнослужителі не мали змоги отримувати належну духовну освіту, відповідно, не могли дбати і про освіту народу, тоді як єзуїти налагоджували систему католицьких шкіл та колегіумів. Костянтин Острозький, свідомо й послідовно залишаючись «стовпом Православ’я», рішуче протидіяв цій ситуації, створюючи православні школи, започаткувавши Острозьку академію, друкуючи православні книги, зрештою, створивши перше у Європі науково-критичне видання повного тексту Біблії.

Окрім унікальної текстологічної та суспільної цінності видання, його успіхові, безперечно, сприяло вишукане лаконічне впорядкування й оздоблення та майстерна робота друкаря — Івана Федорова. Книга мала дві передмови: Костянтина Острозького, де він пояснював виникнення тексту, та віршоване — Герасима Смотрицького — із похвалою князю; а також післямову Івана Федорова. 628 аркушів книги містять численні заставки, кінцівки, ініціали, проте жодної ілюстрації, що сприяло відносній компактності видання. Біблія в Острозі була видрукувана безпрецедентним на той час тиражем — понад тисячу (півтори тисячі, за деякими джерелами) екземплярів. До наших днів, попри всі війни та негаразди чотирьох століть, збереглося близько 300 примірників.

Видання Острозької Біблії стало вершиною культурного та релігійного відродження українського письменства того часу. Далі починався поступовий занепад. Один за одним помирали Іван Федоров, Герасим Смотрицький, Костянтин Острозький, проте їхня справа жила вже своїм, окремим життям, здобуваючи собі все нову славу й визнання. Іван Грозний подарував примірник Острозької Біблії послу англійської королеви Єлизавети. Відомо, що книгу мали шведський король Густав Адольф, папа римський Григорій ХІІІ, кардинал Барберіні та багато діячів і науковців того часу. У 1663 р. Острозька Біблія майже без змін була передрукована у Москві.

 

Пізніші науковці та дослідники віднайшли в острозькому виданні Біблії ряд помилок, богослови не завжди погоджувались з тією чи іншою редакцією тексту або варіантом перекладу. Все це не завадило Острозькій Біблії і досі залишатися певним живим еталоном церковнослов’янських видань Святого Письма, адже саме на цьому тексті, виправленому та доповненому, базується Синодальна (Єлизаветинська) Біблія 1751 р., канонічна для Православної Церкви редакція до сьогодні.

 

Катерина Усачова

Tagged with:
 

Добавить комментарий

Яндекс.Метрика