Турецьке місто Трабзон (колишня назва Трапезунд, грецькою Τραπεζούντα) — багате на церкви візантійської епохи, більшість з яких після турецького завоювання перетворено на мечеті. В місті зберігся ряд пам’яток візантійської архітектури, зокрема величний собор Айя-Софія (Святої Софії), Панагія Хризокефалос (або Богородиця Златоглава, тепер мечеть Фатиха), церкви в ім’я Святої Анни та в ім’я Святого Євгенія (тепер мечеть Йєні Джума).

У 1204 р. Трапезунд, після завоювання Константинополя латинянами, став столицею невеликої грецької держави Великих Комнінів, відомої як Трапезундська імперія, що проіснувала до 1461 р., коли впала під натиском турків-османів. Місто також було столицею Трапезундської єпископії, що мала свого єпископа, а засновником кафедри вважали Андрія Первозванного. У XIII–XV ст. місто було визначним релігійним центром православного Сходу.

Династія імператорів Комнінів, що оселилася тут, дбала про спорудження церков та монастирів, що стали окрасою міста. Найбільш ранньою церковною спорудою вважається церква в ім’я святої Анни (VIII ст.), архітектурна особливість якої полягає у тому, що вона не має купола. Імператором Мануїлом І у 1238–1263 рр. було збудовано величний собор Святої Софії — на горі над Чорним морем. Собор прикрашено фресками з євангельськими сценами. На фасаді, зробленому з тесаного каменю, — скульптурні рельєфні зображення біблійних сюжетів на тексти з Пісної Тріоді. Нині (з 1964 р.) це музей.

Собор Святої Софії був центром релігійного, культурного та політичного життя держави. При ньому працювали письменники, переписувачі книг, майстри прикладного мистецтва. Тут було створено срібний релікварій XIV ст. з мощами святих мучеників Трапезундських — Євгенія, Валеріана, Акили, Кандида. На релікварії міститься зображення Іісуса Христа, Який роздає корони святим, та текст похвали їм (зараз святиня перебуває у соборі Святого Марка у Венеції). Крім того, у трапезундській Святій Софії знаходився також хрест-релікварій (тепер перебуває у соборі Нотр-Дам у Парижі).

На той час імператорам Трапезунда належав Крим, зокрема Херсонес та Судак. Тому під час розкопок у цих містах було знайдено багато артефактів, пов’язаних із трапезундськими святими, наприклад глиняні штампи для проставлення відбитків на євхаристичних хлібах із зображеннями святих: Лонгина (храм в ім’я якого був зведений у Трапезунді у XII ст.), Євлогія, Фоки Синопського; на монетах — святих Євгенія, Феодора, Георгія, а зі зворотного боку — імператора Олексія Комніна. На імператорській печатці Олексія Комніна містилося зображення святого Георгія, який веде імператора за руку.

У Трапезунді знаходився монастир Феоктепистос (Богородиці Богохранительниці) XIII ст., у якому жив і працював видатний культурний діяч того часу Іоанн Лазаропул (1310–1369), згодом — митрополит Іосиф. Він склав «Слово з нагоди народження прославленого чудотворця і великого подвижника Євгенія», де назвав Трапезунд «древнім, величним і славним». Зараз рукопис зберігається на Афоні, у монастирі Діонісіаті. Також тут було написано похвалу святому Фомі — візантійським письменником XIV ст. Андрієм Лівадіним.

У монастирі в ім’я святого Євгенія писалися ікони з його зображенням. Для Трапезунда він мав таке ж важливе значення, як святий Димитрій для Фессалоніків.

Храм в ім’я святого Євгенія (зведений у 1291 р.) височіє на пагорбі, під яким знаходилася печера, де він молився. Згодом біля печери було розбудовано чоловічий монастир. Храм являє собою невелику базиліку завдовжки 28 м і заввишки 11 м, центральна апсида — п’ятикутна. У ньому покояться також і мощі його учнів.

У 1429 р. релігійний діяч, завзятий супротивник унії митрополит Іоанн Євгенік склав тут канон святому Євгенію. Також тут працював письменник і богослов Георгій Аміруці (1400–1470), автор «Діалогу про віру в Христа з турецьким султаном» (зберігся у латинському перекладі, здійсненому в Римі 1518 р.). Турки його поважали і запрошували для диспутів.

На Русі знали про Трапезунд. Адже ще у 1388 р. до Москви приїжджав трапезундський митрополит Феогност (для збору милостині). Він був присутній на похоронах князя Димитрія Донського.

У 1688 р. та 1694 р. у Москву для зібрання пожертвувань приїздив архімандрит трапезундського монастиря в ім’я святого Георгія, а в 1693 р. чернець Гервасій з цього ж монастиря залишився у Москві для викладання грецької мови.

Детальну історію трапезундських церков дослідив останній митрополит Трапезунда Хрисанф (Філіпідіс) (1881–1940), згодом — архієпископ Афінський.

Нині у місті діє близько 20 християнських храмів та понад 40 мечетей.

 Ніна Пархоменко

 

 

Добавить комментарий

Яндекс.Метрика