Триптих 1470 р. (фото трьох рельєфів з’єднані)

 На першому ярусі Великої Лаврської дзвіниці над північними, південними та західними дверима знаходяться три рідкісні пам’ятки образотворчого мистецтва XV ст. — знаменитий триптих, що складається з рельєфів із зображенням Богородиці та преподобних Антонія і Феодосія Печерських.

Триптих безпосередньо пов’язаний з долею Великої Соборної церкви Успіння Божої Матері Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври.

«Стены каменные сокрушивши…»

У 1240 р. під час монголо-татарської навали було зруйновано Києво-Печерський монастир та Успенський собор. Синопсис повідомляє: «нечестивые варвары овнами и таранами стены каменные монастырские столкши и до основания сокрушивши… и самую небеси подобную церковь Пресвятые Богородицы Печерские оскверниша, от всего украшения обнажиша, и крест с главы церковныя златокованный сняши, а верх до полуцерква по окна… неспровергши; також и верх алтаря великого до перси иконы Пресвятые Богородицы избиша… до основания искорениша и разметаша».

В умовах послаблення Золотої Орди, на обезкровлені столітнім пануванням кочових грабіжників південно-західні руські землі прийшли нові завойовники і Київ увійшов до складу Великого князівства Литовського.

Відновлення Лаври

У роки правління у Києві княжих намісників — Слуцького князя Олександра, відомого під ім’ям Олелька, та його сина Симеона (1455–1470) Київське удільне князівство мало відносну самостійність.

«Господар землі Київської князь Слуцький» Симеон Олелькович, незважаючи на повеління великого князя Литовського Казимира, який заборонив не тільки будувати нові, а й ремонтувати старі православні церкви, не шкодував коштів для відновлення Успенського собору Києво-Печерської Лаври.

З літопису відомо: «А сей благовірный князь кіевскій, Симеонъ, обнови великую церковь Успенія пресвятыя Богородиці Печерскую, разоренную и въ запустеніи бывшую отъ нашествія злочестивого Батыя через долгое время, одва не отъ основанія воздвигши, украси и всякою красотою и различными шарами росписа. Въ ней же и самъ погребенъ бысть въ гробнице, юже созда».

На спомин про відбудову у 1470 р. Великої Соборної церкви Успіння Божої Матері Симеон Олелькович замовив рельєф-триптих, який було встановлено на зовнішній стіні центральної апсиди Успенського собору.

На триптиху було вирізьблено напис: «Основана бысть церковь Пресвятая Печерская на старом основаніи при великом короли Казимире благоверным Семеном Александровичем, отчичомъ кіевским, при архимандрите Іоанне».

Рельєф-триптих виготовили на суцільній плиті з білого каменю — мармуровидного вапняку. У центрі триптиха знаходилося зображення Богородиці, ліворуч від неї — постать преподобного Феодосія, а праворуч — Антонія.

Новий етап відновлення Успенського собору

Після великої пожежі 1718 р. розпочався новий етап у відновленні Успенського собору, що тривав від 1722 до 1729 р. Протягом 1729–1731 рр. проводилось оформлення фасадів собору багатою ліпниною. У цей же час апсиди собору зробили гранчастими, але триптих не вписався в нове декоративне оформлення екстер’єру храму, тому його було знято з Успенського собору, розпиляно на три частини й замуровано під дверними арочними прорізами Великої Лаврської дзвіниці.

За давньою традицією, на центральній апсиді Успенського собору встановили нову плиту з пам’ятним написом про відбудову храму після пожежі 1718 р.

Розміщуючи триптих на Великій Лаврській дзвіниці, рельєфам надали тут нового змісту. Текст триптиху роз’єднали, адже рельєфи розташовувалися на дзвіниці досить високо і прочитати напис все одно було неможливо, тому перевагу віддали зображенням. Кожний з рельєфів сприймався як окрема ікона.

Рельєф із зображенням Богоматері розмістили над західними дверима дзвіниці. Як і її праобраз в Успенському соборі, Оранта повернена обличчям на захід. Рельєфи із зображенням преподобних розмістили паралельно над північним та південним входом до Великої Лаврської дзвіниці. Преподобні Антоній і Феодосій правицями вказують на дім Божої Матері — Успенський собор, і ніби дивляться та прямують до храму, збудованого їхніми зусиллями.

Археологічна знахідка

Минуло століття і ці витвори образотворчого мистецтва зникли на Великій Лаврській дзвіниці під шаром вапнякового тинку. Євген Болховітінов, складаючи «Опис Києво-Печерської Лаври» (1826), вносить усі написи, що існували в Успенському соборі, на Лаврській дзвіниці, на дзвонах, а про рельєфи триптиху не дає жодної інформації.

Петро Лебединцев влітку 1866 р. здійснив археологічну знахідку приробленого давнього барельєфу, вкритого кількома шарами вапнякового тинку. Про цю знахідку Лебединцев сповістив Павла Троцького, який з дозволу намісника Лаври переписав напис, що знаходився під барельєфом, а художник виконав копії із зображень та скопіював напис.

Ці малюнки були надіслані до Московського археологічного товариства й тоді вперше і востаннє провели вивчення цієї пам’ятки.

Висновки Московського археологічного товариства були такими:

1. «Палеографічний характер цього напису південно-руський XV чи XVI ст., на зразок Іпатієвського літопису, Касіянівської редакції Патерика тощо. Висота кожної літери 5,56 см.

2. Напис свідчить, що Печерська церква відновлена на старій основі при польському королі Казимирі (1444–1492) Симеоном Олександровичем, отчичем київським, тобто наслідним удільним князем, який правив від 1455 до 1471 р. Згідно зі свідоцтвом Афанасія Кальнофойського, у 1638 р., князь цей «restawrowal» i «renowowal» близько 1470 р. Велику Печерську церкву, до цього зруйновану.

3. Афанасій, згідно з записом, підкреслює, що реставрація церкви була проведена за ігумена Іоанна. А за твердженням митрополита Самуїла Мисловського та Євгена Болховітінова, це був Іоанн II, архімандрит Печерський.

4. Можливо, що цей барельєф при відновленні церкви у 1470 р. було вміщено у стіну церкви; після пожежі 1718 р., при поновленні храму, його було вийнято, а під час будівництва Дзвіниці у 1731–1745 рр. встановлено у її зовнішню стіну.

5. Витвір, згідно з надісланими малюнками, кращий за відомі давні барельєфи».

Іконографія триптиху надзвичайно цікава. Досить помітна риса архаїзму у зображенні Богоматері та преподобних. Це пояснюється пробудженням у XV ст. пам’яті про минулу славу Києва. Цікаво, що постаті Фео­досія та Антонія розташовані на Лаврському триптиху подібно до їх розміщення на іконі XIII ст. — «Богоматір Печерська Свенська».

На рельєфі триптиху Феодосій правицею вказує на Богоматір і ніби йде до неї. У лівій руці Феодосій тримає сувій з цитуванням заповіту преподобного Феодосія Печерського з Києво-Печерського Патерика.

Зображений на рельєфі Преподобний Антоній правицею вказує на Богородицю. У лівій руці Антоній тримає згорток, а на ньому — цитування відомого з Патерика заповіту преподобного Антонія Печерського: «Яко положенные зде вся суть помилованы».

Рельєфи Феодосія та Антонія мають однаковий розмір: 48,95 х 37,83 см. Фігури Антонія і Феодосія набагато менші, ніж Богоматері, але разом з нею створюють єдину цілісну композицію. Тотожність стилістичних та художніх ознак трьох плит видають їх парність і належність до єдиного циклу рельєфів.

Висота рельєфу Пресвятої Богородиці — 55,63 см, ширина — 40,05 см. Прямі краї рельєфу зверху та з боків прикрашені у вигляді рами акантовим листям. Рама внизу спирається на такі ж кулі та призми, як і в зображенні преподобних. Посередині рельєфу — струнка постать Богоматері у молитовній позі, Яка стоїть на продовгуватому камені.

Як уже згадувалось раніше, рельєф-триптих було виготовлено на замовлення київського намісника господаря землі Київської князя Слуцького Симеона Олельковича на спомин про відбудову Успенського собору, тому на середньому рельєфі майстер виконав копію зображення Оранти з вівтарної апсиди Успенського собору.

На користь цього припущення свідчить те, що постать Оранти на рельєфі знаходиться під подвійною аркою, а це дає підстави вважати, що рельєф скопійовано із зображення, яке знаходилось під склепінням.

Рельєф Богородиці на триптиху дуже схожий з іншим рельєфом Богоматері, що зберігається у фондах заповідника. Відчувається, що ці рельєфи Оранти зроблені з одного зразка, але різними майстрами.

Зберегти унікальний витвір мистецтва

Необхідно зазначити, що пам’яток ХV ст. залишилось дуже мало, їх можна перелічити по пальцях, тому так важливо зберегти цей унікальний витвір мистецтва. Лаврський триптих дійсно неоціненна пам’ятка, що поєднала в собі історію, образотворче мистецтво та палеографією XV ст. Він є свідком відновлення Успенського собору у 1470 р. та нагадує про втрачений запрестольний образ Богородиці з Великої Соборної церкви Успіння Божої Матері.

На жаль, на такій монументальній споруді, як Велика Лаврська дзвіниця, рельєфи триптиху губляться і на них ніхто не звертає уваги.

26 травня 2011 р. на спільному засіданні Вченої та Науково-реставраційної рад Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника було ухвалено рішення зняти триптих «Святий Антоній, святий Феодосій та Богородиця Оранта» (1470) з Великої Лаврської дзвіниці і розмістити його у фондах заповідника.

 

 

 

А. Є. Бартош,

завідуюча сектором науково-дослідного відділу історії Києво-Печерської Лаври та її мистецької спадщини

Добавить комментарий

Яндекс.Метрика