Згідно з однією з версій, слово «Англія» (England) є словосполученням двох слів: «ангел» (angel) і «земля» (land). За переданням, апостоли Петро і Павел проповідували на завойованому римлянами острові, в «ангельській землі». До речі, Лондон заснували саме римляни. Ще одне передання свідчить про християнську проповідь Іосифа Арімафейського, того самого чоловіка з євангельської історії, який допомагав Христу нести хрест на Голгофу. Іосиф був купцем і неодноразово припливав до містечка Глaстoнбері, де були срібні рудники. Кажуть, що саме Іосиф посадив відомий «глaстoн­берійський терен». Встановилася традиція щороку дарувати квіти цього терену королеві Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії. Серед інших апостолів, які проповідували на території сучасної Великої Британії, передання згадує Симона Зилота та одного із 70‑ти апостолів.

Деякі історики звертають увагу на те, що рівноапостольний Костянтин Великий, який прийняв християнство як офіційну релігію Римської імперії, був оголошений імператором саме в англійському місті Йорк. Можливо, рівноапостольна Єлена, мати Костянтина, мала британські корені, а саме місто Йорк було вотчиною Костянтина.

Первомучеником Англії був святий Албан († III — поч. IV ст.). Точну дату його мученицької кончини зараз встановити неможливо. Згідно з англосаксонською хронікою, це 283 р. З цього приводу між істориками точаться гострі дискусії, але загальноприйнятою датою вважається 304 р. після Різдва Христового.

Преподобний Беда пише, що Албан був родом з римського поселення Веруламіум (Verulamium). У роки гоніння на християн язичник Албан проживав у одного християнського священика, який його й охрестив. Коли до оселі в пошуках християн зайшли солдати, Албан і священик помінялися одягом. Привселюдно Албан заявив: «Я поклоняюся і шаную істинного живого Бога, Який створив усе існуюче». На страту його повели за місто, дорога пролягала через річку Вер. Дорогою святий творив чудеса, навернувши до християнства одного із солдатів. Албана було обезглавлено на вершині пагорба. Пізніше на місці страти виник монастир. Мощі первомученика перебували в монастирі, в кафед­ральному соборі святого Албана. В 1539 р. монастир було зруйновано, мощі Албана зникли. Припускають, що раку з мощами святого було вивезено до Німеччини. Зараз містечко, де проживав і був страчений первомученик, носить ім’я святого Албана.

Про життя та подвиги Патрика Ірландського († бл. 493) до нас дійшло зовсім небагато інформації. Достовірно відомо, що він жив і проповідував у другій половині V ст. Збереглися два його особистих листи, написані латиною, перший з яких — «Сповідь» — автобіографія, а другий — звернення до солдатів з Коротікуса.

Народився Патрик у містечку Банна Вента Берніа, де проживали римляни. Його батько Калпорніус був дияконом, а дід Потітус служив священиком. У 16‑річному віці Патрика викрали і продали в рабство в Ірландію. Шість років він був рабом-пастухом, проте зумів втекти і повернутися до Британії, де проживала його родина. Відомо, що Патрик повернувся до Північно-Західної Ірландії вже в сані єпископа. Він охрестив тисячі людей, дехто з охрещених згодом стали ченцями. За те, що проповідник відмовився приймати королівські подарунки, він залишився без опіки та захисту. Святитель творив чудеса, а його били, грабували і, можливо, навіть хотіли стратити. Відомі слова Патрика, сказані ним у полеміці з друїдами-жерцями: «І ми віримо в сонце, сонце правди — Христа». В історичних джерелах зазначається, що мощі Патрика було знайдено через шість років після його смерті. Про зв’язки Стародавньої Русі з Ірландією свідчать знайдені археологами так звані ірландські хрести, що мають особливу форму.

Собор усіх святих, у землі Британській та Ірландській просіявших

У березні 2007 р. єпархіальне зібрання Сурозької єпархії надіслало листа до Священного Синоду Руської Православної Церкви з проханням благословити встановлення дня соборної пам’яті Британських та Ірландських святих. Священний Синод ухвалив рішення про встановлення святкування Собору всіх святих, у землі Британській та Ірландській просіявших, у третю Неділю після П’ятидесятниці. До місяцеслова Руської Православної Церкви були включені такі імена древніх святих, просіявших у землі Британскій та Ірландській:

• святий Патрик, апостол Ірландії († 493);

• святі отці Августин († 604), апостол англів, і Феодор Тарсійський († 690), архієпископи Кентербе­рійські;

• святитель Дунстан, архієпископ Кентерберійський;

• святий Давид, архієпископ Уельський († 601);

• преподобний и богоносний отець Колумба Айонський († 597);

• святі отці Айдан († 651) і Катберт († 687) Ліндісфарнські;

• преподобна Хільда, ігуменя монастиря в Уітсбі († 680);

• святитель Етельвольд, єпископ Вінчестерський;

• святитель Освальд, єпископ Вустерський и архієпископ Йоркський;

• святитель Іоанн Беверлійський;

• святий Давид Уельський (†601);

• преподобний Тейло Уельський;

• преподобний Патерн Уельський;

• преподобний Іллтід Уельський;

• преподобномученик Кадок Уельський;

• святитель Дубрицій Уельський;

• преподобний Гільда Мудрий;

• святитель Айдан Фернський.

Крім вищенаведених імен є ще сонм англійських та ірландських святих, житія яких на даний час є об’єктом вивчення.

Історію Хрещення Велико­британії та житія перших британських святих описав у своїй «Церковній історії народа англів» преподобний Беда Достославний, якого по праву можна назвати англійським Нестором Літописцем.

 

Підготував

Олександр Канівець

 

Добавить комментарий

Яндекс.Метрика