ПРОСТІ ТА СКЛАДНІ ПИТАННЯ СІМЕЙНОГО ЖИТТЯ

 

 

Створити щасливу сім’ю і зберегти її під дією життєвих випробувань завжди було важким завданням. Особливо непросто це в наші дні, коли так багато спокус, а традиції сімейного благочестивого життя практично втрачені. Як зберегти шлюб? Від кого залежить сімейне щастя? Чи потрібен подружжю єдиний духовний отець? І в чому різниця між духівником і духовним отцем? Про це розмова з керівником Інформаційно-видавничого відділу Володимир-Волинської єпархії протоієреєм Володимиром Ровинським.

 

— Отець Володимир, часто люди плутають поняття «духов­ний отець» і «духівник». Чи є різниця між цими поняттями?

— Було б добре, аби духівник і духовний отець були в одній особі. Найчастіше, так воно і буває. Хоча нерідко це можуть бути різні люди. На думку святителя Феофана Затворника і деяких інших святих отців і вчителів Церкви, різниця між ними полягає ось у чому. Духівник — це священик, який приймає нашу сповідь і молиться про розрішення (відпущення) наших гріхів. Духовний отець — це священик (а можливо, і духовно досвідчений монах), порадами, повчаннями, застереженнями якого ми користуємося на шляху до спасіння.

 

— Яка роль духовного отця в житті подружжя і чи обов’язково подружжю мати духовного отця і духівника в одній особі?

— Потенційно роль духов­ного отця для сім’ї величезна. Якби у нас було побільше отців, здатних духовно опікуватися сім’єю, у нас було б більше і справжніх православних сімей… На практиці, на жаль, у кращому разі лише один з вінчаної подружньої пари воцерковлений настільки, що усвідомлено шукає керівництва в духовному житті. Іншій половині достатньо від священика ролі духівника, у тій формі, про яку згадує святитель Феофан: прийняти Таїнство Сповіді і помолитися про відпущення гріхів. Мені іноді доводилося спостерігати, як подружні пари уникали сповідатися у одного духівника або усвідомлено приховували при цьому деякі гріхи. Не можна забувати, що таємниця сповіді недоторканна, і пастир не має права її відкривати навіть під страхом смертним. Хоча бувають й інші ситуації. Наприклад, ще до весілля майбутнє подружжя перебувало під духовною опікою у різних священиків. Після Таїнства Вінчання один з них приймає духовного отця іншого як духівника, а за порадою і повчанням у духовному житті продовжує звертатися до колишнього батюшки. Подружжю добре мати спільного духовного отця, якраз настільки, наскільки у них спільні цілі і завдання сімейного життя. Якщо мета християнської сім’ї — наслідування життя вічного, то один із засобів його досягнення — спільний наставник у цій справі — єдиний духовний отець для обох.

 

— А якщо склалося так, що в сім’ї у чоловіка і дружини різні духовні отці і їхні погляди вступають у суперечність?

— По-перше, необхідно сповістити духовного отця про думку духівника чоловіка чи дружини з проблематичного питання. Досвідчений священик завжди рахуватиметься з реальною ситуацією, що склалася в родині, у тому числі з думкою іншого духівника. По-друге, у питаннях влаштування духовного життя сім’ї духівники мають керуватися не стільки своєю думкою, скільки Євангелієм і вченням Церкви. Тому особливих розбіжностей тут бути не повинно. По-третє, подружжя не звільняється від особистої відповідальності за життя своєї сім’ї. Тому, розглядаючи і враховуючи думку духівника, вони повинні самостійно приймати рішення.

 

— Буває, що чоловік та дружина перебільшують роль духівника і намагаються перекласти на нього рішення своїх сімейних проблем…

— А не треба перебільшувати. От якби це подружжя жило в монастирі, де є старці, здатні вести до спасіння, а вони як послушники заради цього спасіння віддавалися б повному і безумовному послуху, — тоді можна говорити про повне відсічення своєї волі, і це було б на користь душі послушника. Та оскільки ми говоримо про життя в миру і бажання влаштувати сімейне життя на духовних засадах, то тут слід пам’ятати про особисту відповідальність за сім’ю, яку ти створив і за яку маєш дати відповідь. Не повинні тут і духівники допускати надмірного керівництва справами чужої сім’ї. Керівництво має стосуватися, головним чином, питань духовного життя. Не варто, наприклад, благословляти, в який колір фарбувати паркан на дачі і скільки разів на рік відвідувати улюблену тещу.

 

— Отець Володимир, у багатьох сім’ях виникають ситуації, коли одне з подружжя відмовляється починати будь-яку, навіть незначну, справу і приймати будь-яке рішення, поки не отримає на це благословення священика, а чоловік чи дружина проти такої позиції. Виникають складнощі і конфлікти. Як правильно вчинити?

— Робити треба так, щоб в сім’ю повернути мир і злагоду. До обов’язків духівника не входить благословляти чи не благословляти «будь-яку справу» і «будь-яке рішення». Поганий той духівник, який такі функції на себе покладає, удвічі гірше те чадо, яке від духівника того вимагає. Взагалі, наявність духовного отця у подружжя має не ускладнювати стосунки між ними, а, навпаки, сприяти їхньому поліпшенню.

 

— Наскільки, на Вашу думку, допустиме втручання духівника в інтимну сферу життя?

— Мені здається, якщо людина у Таїнстві Сповіді кається, згадуючи про той чи іншій бік інтимного життя, духівник повинен від чогось застерегти, у чомусь нагадати норми євангельської моралі.

Скажу більше, якщо духівнику на сповіді, наприклад, відкривається гріх перелюбства, тобто подружньої зради, він зобов’язаний зцілити духовну хворобу єпитимією і відлученням від Причастя до щирого каяття і відпущення цього гріха. Якщо духівник опікує обох, він має право підказати їм про бажаність стриманості у подружньому житті в певні дні. Але все це не повинно виходити за рамки, визначені апостолом Павлом: «Не ухиляйтеся один від одного, хіба за згодою, до часу, щоб перебувати в пості та молитві, і знову будьте разом, щоб не спокушав вас сатана нездержливістю вашою» (1 Кор. 7: 5). З іншого боку, духівнику негоже диктувати подружжю, вибачте, «як, коли і скільки».

 

— Чи відомі випадки, коли духівники благословляють розлучатися чи жити подружжю як брат із сестрою. Чи припустимо це?

— Я чув про такі випадки. Знаю, що дійсно є такі ситуації, коли невідворотною стає необхідність розлучатися — це допускають і церковні правила. Подальше спільне життя може призвести до духовної смерті обох у сім’ї. Тому не поспішаю засуджувати всі подібні благословення. Але, як я розумію, тут питання в іншому — деякі духівники взагалі вважають шлюб справою гріховною і недостойною своїх «високодостойних» духовних чад. Безумовно, такий підхід неприпустимий. Він суперечить вченню Церкви. У Святому Письмі сказано однозначно: «Що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає» (Мк. 10: 9). Обов’язок духовного отця — вчити, настановляти, але не наказувати, не ламати волі своїх чад.

 

— Наскільки значуще слово духівника у прийнятті рішень подружжям?

— Слово духовного отця має бути значущим. Але воно має бути водночас мудрим, тверезим, виваженим, відповідальним, смиренним і головне — рекомендаційним. Пам’ятаєте, як в Євангелії: коли Христос оголошував Заповіді Блаженств, то не наказував, не ламав волі Своїх слухачів, а ніби радив, бажав їм щастя (а слово «блаженний» церковнослов’янською мовою означає те саме, що в сучасній українській мові слово «щасливий»). Ось такий підхід і повинен бути у духовного отця стосовно своїх чад. А подружжя повинно прислухатися до його порад і самостійно приймати рішення.

 

— Яке ж основне завдання духовного отця у православній родині?

— Бути на життєвому шляху сім’ї тим придорожнім стовпом, який вірно вказує напрям до Христа і життя вічного. Ця думка не протирічитиме і судженню святих отців, які вбачали в духовному отцеві «вказівника» до спасіння, а в старцеві — «провідника». Не треба від духовного отця вимагати ролі старця. Старець може бути там, де є послушник, який готовий повністю віддати свою волю в руки старця, здатного привести цю душу до Царства Небесного. А оскільки ми, в умовах сім’ї, не зможемо бути такими послушниками, то керуватимемося порадами духовного отця і братимемо на себе відповідальність за прийнятті рішення.

 

— Що, на Ваш погляд, є голов­ним у стосунках подружжя?

— На мій погляд, любов… жертовна.

Бесіду вела

Наталя Єрмакова,
журнал «Самарянка»

 

Добавить комментарий

Яндекс.Метрика