Комітет з біоетики та етичних питань

 

Єпископ Макарівський Іларій (Шишковський), вікарій Київської Митрополії, голова Комітету з біоетики та етичних питань при Священному Синоді УПЦ

 

23 грудня 2010 р. з благословення Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Митрополита Володимира та Священного Синоду УПЦ було створено Комітет з біоетики та етичних питань при Священному Синоді Української Православної Церкви (журнал № 51 від 23.12.2010).

Однією з причин створення Комітету була констатація нагальної потреби морально-етичної оцінки сучасних біомедичних, медико-соціальних та інших інновацій і технологій, що пропонуються людині та суспільству для розв’язання насущних проблем нашого життя.

Приводом для створення Комітету також було занепокоєння фактами активізації діяльності інославних у справі викладання біомедичної етики, їхнім намаганням проникнути у систему вищої освіти і зайняти там пустуючу освітню та наукову нішу.

Основні завдання комітету

Завданням новоствореної структури було визначено:

1) збір та аналіз інформації з проблем, що виникають у зв’язку з застосуванням сучасних науково-технічних і технологічних розробок, інновацій, проектів тощо;

2) етичну оцінку сучасних біологічних, медичних, соціальних та інших інновацій, технологій та проектів, а також явищ суспільного життя з позицій православно-християнського віро­вчення;

3) підготовку пропозицій і рекомендацій стосовно можливої позиції Церкви з тих чи інших проблем, що потребують етичної оцінки;

4) підготовку рекомендацій і дидактичних матеріалів з питань викладання біоетики в духовних школах, на богословських та катехізаторських курсах, а також християнської етики у світських освітніх закладах у розрізі біомедичної та соціальної проблематики.

5) аналіз проектів та ініціатив біомедичної та соціальної спрямованості щодо участі Церкви;

6) співпраця з державними, громадськими та релігійними організаціями, органами, комітетами з питань етики, суспільної та професійної моралі;

7) донесення позиції Церкви суспільству, державним, громадським, релігійним організаціям та професійному співтовариству.

Персональний склад комітету

Головою Комітету призначено єпископа Макарівського Іларія (Шишковського), вікарія Київської Митрополії;

заступниками голови Комітету:

— архімандрита Філарета (Звєрева), (нині єпископа Новокаховського і Генічеського);

— протоієрея Геннадія Батенка, клірика Київської єпархії;

— Рикова Сергія Олександровича, головного лікаря Центру мікрохірургії ока.

Секретарем Комітету призначено Таранюка Геннадія Петровича, співробітника Синодального відділу з благодійності та соціального служіння.

Священний Синод затвердив наступний персональний склад Комітету:

Преосвященний Іларій, єпископ Макарівський, вікарій Київської Митрополії — голова Комітету;

— архімандрит Філарет (Звєрев), (нині єпископ Новокаховський і Генічеський);

— протоієрей Геннадій Батенко, голова Синодального відділу «Місія Церква і медицина»;

— архідиякон Сергій Косовський, голова Синодального відділу з благодійності і соціального служіння;

— архімандрит Філарет (Кучеров), голова Синодальних відділів «Місія соціальної допомоги дітям» та «Місія Церква і медицина»;

— ігумен Лонгин (Чернуха), головний редактор «Церковної Православної газети»;

— протоієрей Владислав Софійчук, ректор вищих богословських курсів, представник УПЦ при громадській раді МОЗ України;

— Денисов Олег Сергійович, член Спілки православних юристів;

— Єгоренков Анатолій Іванович, секретар комісії з етики при НМУ ім. О. О. Богомольця;

— Крамарев Сергій Олександрович, завідувач кафедри дитячих інфекційних хвороб НМУ ім. О. О. Богомольця, доктор медичних наук, професор, головний дитячий інфекціоніст МОЗ України (за згодою);

— Кулініченко Валентин Леонідович, завідувач кафедри гуманітарних наук НМАПО ім. П. Л. Шупіка, доктор філософських наук, професор (за згодою);

— Зольникова Ганна, завідуюча відділенням дистанційного навчання Вищих богословських курсів;

— Ломикін Олександр Петрович, завідувач відділення пологового будинку № 6 м. Києва;

— Меншикова Ельвіра Леонідівна, юрист МОЗ України;

— Некрасова Любов Сергіївна, головний лікар центральної санепідемстанції МОЗ України;

— Риков Сергій Олександрович, головний лікар Центру мікрохірургії ока — заступник голови Комітету;

— Сорока Іван Миколайович, радник Міністра охорони здоров’я України;

— Таранюк Геннадій Петрович, співробітник Синодального відділу з благодійності і соціального служіння — секретар Комітету.

Запросити до складу Комітету (за згодою):

— Архімандрита Адама (Ахаладзе), начальника Департаменту з охорони здоров’я Грузинської Патріархії;

— Безрукова Владислава Вікторовича, директора Інституту геронтології АМН України;

— Гревцову Радмілу Юріївну, директора Інституту медичного і фармацевтичного права та біоетики Академії адвокатури України, кандидата юридичних наук, адвоката;

— Ємця Іллю Миколайовича, директора науково-практичного центру дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України;

— Кундієва Юрія Ілліча, директора Інституту праці АМН України;

— Москаленка Віталія Федоровича, ректора Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця;

— Пустовіт Світлану Віталіївну, президента Української асоціації з біоетики, доктора філософських наук;

— Силуянову Ірину Василівну, завідуючу кафедрою біомедичної етики РДМУ ім. М. І. Пирогова, заступника співголів Церковно-громадської Ради з біомедичної етики при Московській Патріархії;

— Чащина Миколу Олексійовича, виконавчого директора Національного наукового центру з медико-біоетичних проблем НАН України, кандидата біологічних наук;

— Шульгу Миколу Олександровича, заступника директора Інституту соціології HAH України;

— Яворовського Олександра Петровича, члена-кореспондента НАМН, проректора з навчальної роботи Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця, доктора медичних наук, професора.

Сутність етики життя

Комітету було доручено розробку пропозицій щодо програми та плану викладання біоетики у системі богословських і катехізаторських курсів, рекомендацій із зазначених питань для системи вищої та середньої медичної освіти та духовних шкіл (за участю і погодженням з Учбовим комітетом).

Біоетика («етика життя») — це термін, який запропонував Ван Ренсселаер Поттер у 1970 р. Його утворено з двох слів грецького походження: bios, що означає «життя», і ethos — «звичай». За найпростішим визначенням, біоетика — це наука, яка визначає норми поведінки людини у сфері життя і здоров’я відповідно до раціональних і моральних засад.

Біоетика має такі особливості:

— стосується людини: безпосередньо її життя і здоров’я, а опосередковано — середовища, в якому вона живе;

— раціональність: керує поведінкою з урахуванням моральних цінностей, які спираються на гідність людської особи;

— універсальність: стосується усіх людей незалежно від культури чи релігії, оскільки її основою є винятково людський розум;

— міждисциплінарність: спирається на досягнення різних дисциплін: біології, медицини, права, філософії тощо.

Невірно говорити про:

— світську біоетику, яка підкреслює незалежність біоетики та її протистояння релігійним перспективам;

— персоналістичну біоетику, яка у центр ставить абсолютну, фундаментальну цінність людської особи.

Біоетика не є ні релігійною, ні світською. Додавання будь-яких визначень лише тенденційно її деформує.

Можна говорити про дві сфери, які охоплює ця наука:

— загальну біоетику, яка вивчає універсальні цінності й засади;

— спеціальну біоетику, яка використовує загальні засади у конкретних справах і випадках біологічного, медичного, правничого та етичного характеру.

Основні біоетичні теми:

— прокреація людини: людська статевість, природне розмноження, штучне запліднення, природна регуляція зачать, контрацепція, стерилізація;

— генетика людини: людський геном, біотехнологія і генна терапія, клонування і стовбурові клітини;

— ембріон: людський ембріон, аборт, пренатальна діагностика, операції на людських ембріонах;

— завершальна фаза людського життя: біль і евтаназія, настирлива терапія, паліативна опіка, смерть мозку, трансплантація органів.

Церковний погляд на проблеми біоетики

Біоетична проблематика на сьогодні присутня в церковному житті у двох основних вимірах: як предмет богословської рефлексії і як сфера взаємодії та діалогу з суспільством, державою, професійними співтовариствами і цивільними інститутами.

У першому з цих вимірів слід вказати на концептуалізацію підходів до розгляду та оцінки основних проблем біоетики з позицій православно-християнського віровчення, викладену в Основах соціальної концепції Руської Православної Церкви (2000 рік) і в Основах соціальної концепції Української Православної Церкви. Цій проблематиці присвячені, зокрема, розділи: Питання особистої, сімейної та суспільної моральності; Здоров’я особистості та народу; Проблеми біоетики.

«Формулюючи своє ставлення до широко обговорюваних у сучасному світі проблем біоетики, у першу чергу до тих з них, що пов’язані з безпосереднім впливом на людину, Церква виходить із заснованих на Божественному Одкровенні уявлень про життя як безцінний дар Божий, Про невід’ємну волю і богоподібну гідність людської особистості…» (Основи соціальної концепції Української Православної Церкви).

Окремі положення Концепції та їх застосування у низці приватних питань біоетичного характеру отримали розвиток у таких загальноцерковних документах, як «Концепція участі Руської Православної Церкви в боротьбі з поширенням ВІЛ / СНІДу та роботі з людьми, що живуть з ВІЛ / СНІДом» (2004 рік), «Основи вчення Руської Православної Церкви про гідність, свободу і права людини» (2008 рік). У 2009 р. Священним Синодом Української Православної Церкви приймається «Концепція Української Православної Церкви щодо розвитку паліативної допомоги в Україні».

Взаємодія Церкви і суспільства

Ці документи, що стали результатом богословського осмислення і етичного аналізу викликів сучасності, разом з тим є і основою вибудовування співпраці та діалогу Церкви і суспільства з питань біоетики.

Майданчиками та інструментами цього діалогу є Комітет з біоетики та етичних питань при Священному Синоді УПЦ, сумісні конференції Церкви, наукових і громадських інститутів, участь представників Церкви у роботі етичних комітетів, громадських консультативних рад державних органів та установ охорони здоров’я.

Сучасній системі освіти необхідно забезпечити духовно-світоглядний «попит» учнів адекватною гуманітарно-освітньою «пропозицією», а саме викладанням богослов’я (теології), змістовним рівнем таких дисциплін, як філософія, релігієзнавство, етика, культурологія. Не випадково, повною мірою усвідомлюючи роль освіти у становленні особистості лікаря в ОСК, наголошується, що «дуже важливим є ознайомлення викладачів і учнів медичних навчальних закладів з основами православного віровчення і православно орієнтованої біомедичної етики».

Синодальний Комітет з біоетики та етичних питань плідно співпрацює з Національним медичним університетом ім. О. О. Богомольця, де представники Комітету беруть участь у семінарах з біоетики, читають лекції з біотичних питань, спілкуються зі студентами університету та згуртовують біля себе православно налаштовану молодь цього вищого навчального закладу. Також Комітет бере активну участь у сумісних проектах та заходах разом з іншими Синодальними відділами: відділом з благодійності та соціального служіння, відділом «Церква і культура», відділом «Місія Церква і медицина» та іншими.

На грудень 2011 р. Комітетом з біотетики та етичних питань при Священному Синоді УПЦ заплановане засідання з питання Закону про трансплантологію в Україні з залученням фахівців з цього питання.

У діалозі з суспільством Комітет вказує на неминущу роль духовних цінностей, особливу пріоритетну значущість духовного виміру людського життя в умовах техногенної технократичної цивілізації.

 

 

Добавить комментарий

Яндекс.Метрика