«У християн свій світ, свій образ життя і розум,і слово, і діяльність свої» Макарій Єгипетський

Церква у своєму тропарі апостолу Фомі називає його невір’я «блаженним» не тому, що він критично відносився до Христа. Він просто мав тверезий дух свого Учителя і пам’ятав Його слова та перестороги. Звідси бере свій початок здорове апостольське недовір’я. Воно тільки підкреслює «солоний» присмак християнської віри – розсудливість.

Роздуми про Православний Молодіжний табір під назвою Ф.О.М.А. (Форма Організації Молодіжної Активності ), що ось вже третій рік проходить по різних єпархіях УПЦ, зовсім не критичного характеру. Щоб змістовно критикувати Фому необхідно бути компетентним в області сучасної практичної психології, менеджменту дистриб’юторських компаній, та методики випереджаючих форм навчання. Адже на офіційній сторінці в Інтернеті http://foma.org.ua Фома заявляє про свою діяльність саме на мові сучасних соціальних та психотерапевтичних систем. Наприклад, в розділі «Цілі і завдання проекту»¹ говориться що Фома це система «тренінгових таборів», що спрямовані на «розвиток сітьового проекту ПМЛ Ф.О.М.А.». А далі автор проекту із харизматичною впевненістю прогнозує, що «до кінця 2012 року «Ф.О.М.А.» буде мати розвинуту сітку в більшості регіонів України». «Замість того, щоб вам говорити: «якщо угодно буде Богу і живі будемо, то зробимо те, або інше» (Як. 4, 15). Читаючи ці рядки якось більше відчуваєш себе на віртуальній конференції Amway, аніж на православному сайті. Тим паче ані жодної згадки про Христа ви там не знайдете.

Молодь нашої Рівненської єпархії брала в цьому проекті безпосередню участь. Голодна до уваги та діяльності, вона з ентузіазмом ковтала цей відбірний теоретичний фарш, виготовлений на кухні сучасних маркетингових технологій. Адже все це подається під емоційним соусом позитивного настрою і благочестивих почуттів. Значній частині сучасної молоді цей присмак добре знайомий, тому спробую поміркувати над цим явищем в дусі аналітичного скепсису. Матеріал для роздумів я почерпав із власне баченого мною в Рівному, і, звичайно, з інформації на офіційних сайтах в Інтернеті.

Для того, щоб бути аналітиком в цьому випадку буде достатньо просто мати віру в Бога, більш-менш сформований на християнських началах світогляд, та смак традиційного церковного життя. Кожний християнин по суті призваний до аналітичного світосприйняття: «Випробовуйте самих себе, чи в вірі ви» (2Кор 13,5). Термін «аналіз» не слід розуміти як «розчленування» з метою подальшого узагальнення. З грецької analisis буквально означає «вивільнення», розкриття смислу, що захований в формі. Про це говорив один з найосвіченіших православних аналітиків ІІ століття св. Кіпріан Карфагенський. Свою виховану в елліністичних культурних традиціях паству він закликав до тверезості і послідовності в мисленні: «Приймати і засвоювати потрібно не те, що хвалиться іменем Христовим, але те, що звершується в істині Христовій». Адже блискавичний естетизм еллінської моралі можна було як тоді так і зараз попутати з світлом Христовим. Смисли там зовсім різні, хоча, здається, обидві про одне й теж саме благо говорять.

Ті молоді люди, які сьогодні приходять в Церкву в більшості своїй вже багато всіляких гуманістичних «систем» перепробували. Тому мають з чим порівнювати, щоб відрізнити істину від добра самого по собі, поза Христом. Молоді взагалі властиво не тільки якось переживати і відчувати життя Церкви, але також думати, полемізувати, філософськи уточняти свій релігійний досвід. Сьогодні так важливо багато знати і розуміти не просто заради любительського інтересу, а для того, щоб в Церкві залишитись. У рвучких хвилях сучасного інформативного шквалу дуже легко втратити орієнтир. І це нормально, коли православна молодь абсолютизує ті релігійні істини, які не сама придумала, і за які обома руками тримається. Тим більше, що їх Автором являється Глава Церкви Христос.

Вона часто скептично відноситься до того «нового», що, входячи в церковну культуру, іноді виявляється давно забутим старим, покинутим за порогом храму. Безліч «нових» психологічних методик, дистриб’юторських сіток і т. д. і т. п. вже встигли себе дискредитувати в очах сучасного суспільства. А що робити з товаром, який і викинути шкода і ще й заробити хочеться? На нього просто ставлять бренд іншої фірми – «Првославіє» і розкручують. Соціокультурне середовище, в якому живе сьогодні УПЦ, потребує від християн особливого подвигу – мислення. Це необхідний для спасіння спосіб діяльності в благодатному середовищі Церкви: «Чи в вірі ви?». Чи нас просто накручують новими технологіями із зіпсованою репутацією на ефемерний позитив з американською посмішкою.

«Християни розуміють світ по мірі благодаті», – писав Макарій Єгипетський. Благодать – це своєрідний смак життя Церкви у будь-якій царині життєдіяльності віруючої людини. І коли в мою душу входить щось дуже на перший погляд позитивне, добре і корисне, але воно засмучує серце, значить необхідна молитва і аналіз. У віруючої людини територія церкви і окреслює територію її душі. А тому, коли на культурному горизонті церковного життя з’являються не традиційні для Церкви форми діяльності, то кровно важливо вияснити які ж смисли вони вносять в духовне життя сучасної церковної молоді.

Для чого ж стільки уваги приділяти тим речам, які тобі не зовсім до вподоби? Невже ж заради того, щоб «грузанути» всіх тих, хто мислить не «по панятіям» в Церкві? Відповідь дуже проста. Напевне кожен християнин знає яка дорога ціна миру в душі. Святі отці стверджують, що все мистецтво духовного життя заключається в тому, щоб берегти цей дар. У відповідь він преображає людину в подобу Божу. А для цього мало просто молитись і виконувати всі церковні настанови. Для цього необхідно ще й осмислено жити. Знаменитий сподвижник св. Амвросія Оптинського ієромонах Клімент (Зедергольм) писав до своїх сучасників, друзів з інтелігенції: «Можна жити по-християнськи з посереднім пізнанням, але не з неправильним пізнанням і спотвореним поняттям, тому що по поняттю со-образується життя».

Щоб вияснити чи відповідають поняття, якими оперує «Фома», основним засадам православної віри і світогляду необхідний критерій. Звичайно, що це Христос. Він є мірою всіх речей, та наріжним каменем у мисленні і діяльності людини. Не всі ми маємо повноту життя у Христі, щоб відносно свого обмеженого духовного досвіду про щось говорити. Однак всі ми можемо сьогодні «добровільно» читати святих отців і вільно спілкуватися одне з одним «православним сленгом». Це дає широку можливість для конструктивних діалогів в церковному середовищі на тему: що прийнятно, а що немислимо в Церковній культурі. Навіть люди святого життя спиралися на інших святих, щоб не виходити в своєму мисленні за догматичні границі смирення: «Признавай добрим не те, що на твою думку зроблене добре,- писав прп. Єфрем Сірін, – а те, що засвідчене благочестивими мужами».

Якби я ще до приходу в Православну Церву не варився в модній нью-ейджерській інтелектуальній каші, то, можливо, і не розпочав би цей діалог. Однак методологію «Фоми» знаю на смак і це точно не смак життя. Моя біль від пережитого дає право сказати, що крізь методологічні контури проекту «Фома» чітко проглядаються стрункі обриси чужої для християнства філософії.

Наприклад, в розділі «Засоби» на офіційному сайті зазначено, що табір буде реалізовувати свої завдання шляхом «побудови стійкої системи духовно-моральних цінностей учасників тренінгових програм для попередження психологічного вигорання»2. Автори проекту надто переоцінюють можливості свого дітища. Якраз-таки роль будівничого в Церкві Господь взяв на Себе: «На цьому камені Я збудую церкву Свою» (Мф 16, 18). Можна пробувати побудувати свою діяльність на основі вже даних Богом принципів. Будувати якісь нові цінності – значить пропонувати інший шлях. А значить, називати цей табір «православним» можливо тільки тому, що в ньому беруть участь православні християни, які в чомусь помиляються.

На думку Василія Великого «наріжним каменем», на якому Господь будує свою Церкву, а людина – своє життя, являється смирення Петра. Зрадивши Христа, він перебував духом у Христі, тому що смирявся. Духовно-моральна основа нашої діяльності і нашого спасіння – це смирення. Яке ж може бути смирення, коли своєю задачею «Фома» ставить «виявлення лідерів і укріплення їх потенціалу»3. В народі з цього приводу є дуже мудра приказка: «На городі бузина, а в Києві дядько». Це коли намагаються поєднати непримириме. Так звана «лідерська програма», якою користується в своїй практиці безліч сучасних психокультів по типу НЛП, або «Лайфспрінг», завідомо стимулює тщеславіє і самолюбство. Вона виділяє кращих і створює дух суперництва. Її ціль полягає в тому, щоб виявити людей, які здатні повести інших за собою.

Однак такий погляд на здібності людини не мислимий в православ’ї. В Церковному стаді вже є свій Пастир. Церква – це єдність різностей, які рівні перед Богом, а не організація слабких, яких поведуть сильніші або здібніші. «Дари різні, а Дух один і той же, і служіння різні, а Господь один і той же і діяльність різна, а Бог один і той же, здійснює все і у всіх» (1Кор 12, 4-6). Христос в Своїй Церкві розпланував дещо інше місце для людей, що прагнуть до чогось більшого: «Хто хоче бути першим між вами нехай буде всім рабом» (Мр 10, 44). Тільки при такій умові людина зможе не розгордитися своїми талантами.

«Все происходящее было направлено на достижение одной цели – научить человека действовать самостоятельно, и если он хочет, чтобы мир вокруг стал лучше, то должен сам что-то сделать для этого»4. Ці репліки в групі «Фома» «В контакті» священик Владіслав Діханов узагальнив і запечатав: «Безцінний досвід». Це міг сказати якийсь тренер на черговому тренінгу особистісного росту, але не православний християнин. Тому що перед нами очевидна духовна хвороба, яку автор проекту культивує: «Якщо ви людина духовна, то не маєте потреби в додаткових джерелах мотивації». Ці слова зафіксовані на відео «Фоми» в Рівному.

В такому умонастрої знаходиться корінь проблеми «вигорання». І тут не потрібно ніяких технологічних надбудов для її вирішення. Варто просто реально подивитися на речі: «При всякій надії на себе являється нам наша неміч,- пише св. Макарій Оптинський, – Необхідні іноді випадки для пізнання нашої немочі, які подаються Богом за гординю таємну, яку ми не помічаємо за собою». Проблема так званого «вигорання» знаходить своє пояснення в простих словах людини досвід якої є досвідом Церкви. Будь-яка методика, яка попадає в релігійне середовище обов’язково культивує якусь пристрасть. Адже релігія будується на довір’ї ідеалу і тим людям, які в своєму житті втілили цей ідеал. За мертвими обрисами методу завжди пустота.

«Тренінгами гордині» називає «тренінги особистісного росту» психолог православного кризового центру в Москві М. І. Хасмінський. Сама суть цих методик направлена на стимуляцію в людській свідомості малореальних уявлень про себе і способу своєї самореалізації. Учасник такого тренінгу сприймає це як кредо для себе і нав’язує його іншим. На тернистому шляху до своєї самореалізації молода людина виснажує психофізіологічні ресурси і наступає криза, спустошення, «вигорання».

Тренінг в даному випадку це спосіб жити, собою і з себе. В світі маркетингових технологій синтетичного щастя – це ідеал. Але на думку прп. Іустіна (Поповича) початок всякого гріха «це ствердження я через я». В рубриці «Безцінний досвід» автор проекту попадає просто в яблучко: «В свою очередь, ребята-участники получили инструментарий работы в команде по формированию единого видения любых ситуаций и проблем, который поможет им быстрее и качественнее находить общий язык, а значит — эффективно управлять своими собственными ресурсами в организации социальной, миссионерской и молодёжной деятельности»5. «Без Мене не можете творити нічого» (Ін.15. 5). Григорій Палама говорив, що Господь, втілившись показав шлях в вічність для людини – це смирення. В перекладі з грецької слово «метод» означає «шлях». Однак ніяким боком ми не зможемо притулити латку цих утопічних декларацій до «одягу Божества», як називають святі отці смиріння. Іншими словами, ця тема може працювати без Бога. Трагедія «вигорання» це просто наслідок безпечного користування неперевіреними Церквою технологіями. Стимуляції зовнішньої діяльності в Церкві в відриві від її внутрішнього життєвого досвіду. Ці методики насправді стимулюють пристрасті під виглядом здібностей, розвивають душевне в відриві від духовного начала людини.

В православ’ї присутній величезний потенціал досвіду і конкретних знань, яким ми призвані довіряти і втілювати в життя. Вони теж «розвиваючі», але при цьому цнотливі. Якщо ви ризикнули теоретичні побудови «Фоми», які направлені на розвиток волонтерства в УПЦ, назвати православними, то вони повинні співпадати з прототипом. Як певний сорт плоду повинен відповідати дереву, на якому він виріс. Однак на лице повне протиріччя православній цнотливості в мисленні і діяльності.

І мова тут не йде про те, потрібне чи ні в Церкві волонтерство. Господь в рівній степені благословив і примирив в Собі Марію з Марфою. Але Він підкреслив цим, що тільки правильне внутрішнє життя людини (Марія), породжує в зовнішній діяльності красу її життя (Марфа). Питання загострюється в іншій площині: чи виражають теореми «Фоми» цю органічну цільність життя людини в Церкві. Яке б ви не взяли базове поняття в авторському проекті під назвою «Фома», воно завжди буде антитезою православним світоглядним орієнтирам, тому що в його основу покладена зовсім інша філософія.

Не можна дивитися на людину в відриві від її духовних основ. Погляд під іншим ракурсом виходить з тих позицій, які закладені в гуманістичній, матеріалістичній в своїй суті картині особистості. Гуманістична парадигма бачить розвиток особистості і смисл життя людини в досягненні конкретно поставлених цілей. Про це ви можете прочитати в будь-якому психологічному словнику. Відірвавшись від релігії вона розглядає особистість як частину виробничого процесу, як елемент в системі. Її щастя заключається в успішному функціонуванні цієї системи. Автор проекту черпає свої тези з того ж самого колодязя. Розповідаючи про історію «Фоми » о. Владислав Діханов пише: «Критерии современного внешнего служения православной молодежи в Церкви, наряду с внутренним духовным развитием: деятельность, грамотность, и главное – системность! Именно применение системного подхода помогает находить решения сложных задач в социальном и миссионерском служении».6

«Системний підхід» в духовному житті людини виглядає як аномалія. Саме такий гібрид спробував створити один з розробників окультних НЛП технологій Ділтс в своїй праці «Фокуси мови»: «Духовність пов’язана з тим фактором, що ми являємось частиною обширнішої системи, котра поширюється за межі нашої індивідуальності на сім’ю, суспільство, глобальні системи. Відповідає на запитання для кого/для чого?».

Автором «Фоми» розробляється аналогічний класичний матеріалістичний детермінізм, що за кожним вчинком бачить прагматичний мотив а не Бога, чи просте бажання людини. У апостола Павла джерелом всього доброго в людині являється Бог: «Бог породжує в нас і бажання і дію по своєму благоволінню» (Фил. 2,13).У сучасній психології і «Фомі» все починається з мотиву.

У «Фомі» проблемам мотивації вчинків присвячений добрий кусень тренінгів. Їх логіка відверто прагматична. Вона певним чином і в певному порядку програмує діяльність людини. По-перше, щоб бути впевненим в собі, потрібно знати для чого ти допомагаєш людям і конкретно знати що ти від цього отримаєш. По-друге, ви повинні чітко визначити стратегію і тактику своєї діяльності, час, засоби і ресурси для досягнення цілі, а також реальні наслідки ваших дій в житті тих, кому ви допомагаєте. По-третє, ви зможете ефективно допомагати людям лишень тоді, коли ви «безпроблемна духовна особистість». А в іншому випадку вам не обійтись без так званої 2D реальності. Остання – це творчий доробок автора, який розміщує діяльність людини в вертикальному стратегічному і горизонтальному тактичному напрямках. Залишилось тільки не вилетіти в 3D фантазії про духовні перспективи, які вам відкриваються на тренінгах «Фоми».

В кінцевому результаті ми отримуємо типічну маніпулятивну технологію, яка використовується в корпоративних тренінгах, або MLM бізнесі. Тут відбувається навіювання певного умонастрою. Після такої роботи залишилось тільки заключити з кимось взаємовигідний договір, щоб закріпити урок. В такій постановці питання не залишається місця для свободи вибору ні тому, хто творить, ні тому, для кого щось роблять. В цій системі немає місця людським відносинам, а є технологія, немає майбутнього, а є відповідність планам: «1.Организовать взаимодействие между новыми и старыми участниками движения, методологами, игротехниками, священниками. Объект взаимодействия – реальная ситуация настоящего момента; 2. Развернуть проектные работы по созданию общего видения того, как должна выглядеть идеально организованная ситуация через определенный промежуток времени»7. Ці тези розміщені в розділі «Завдання» на фомівських сайтах.

Добрі справи це етична категорія, до якої на може використовуватись економічне планування. Замість графіків ми, як люди віруючі, повинні були б побачити Промисл Божий, який направить і врозумить. Ніяке самонавіювання не замінить духівника, який знає індивідуальні неповторні риси людини і, виходячи з того, направляє її життя в цій діяльності. А в кінцевому результаті людина, якій я допомагаю, сама ладна вибирати як вона скористується моєю допомогою, а Бог управить її подальше життя. Думаю, що Господь про неї більше турбується ніж я. І її життя залежить не від моїх планів про її «спасіння», а від Промислу Божого, який нас на деякий час звів.

В проекті не просто говориться як, але й для чого необхідно займатися цією діяльністю. Тобто чітко пояснюється смисл наших вчинків. Замість того, щоб шукати цю відповідь в Євангелії, «Фома» пропонує свій варіант смислових конструкцій: «Продумать конкретные пути приближения к идеально организованной ситуации, и как результат — снять конфликты за счет обсуждения происходящего и оформить их в виде схем и программ действий».8

Ми часто приписуємо Церкві властивості, яких вона зовсім не має по природі своїй. Автор хоче пояснити церкву як ідеальну структуру. А молодіжний рух мислиться як підструктура в цій структурі. Вона повинна досягнути такого ж ідеального рівня, слідуючи певним розробкам даного проекту. Однак по відношенню до Церкви так виражатися науково не коректно. «За двадцять століть своєї історії,- пише сучасний богослов владика Іларіон (Алфєєв),- християнство не створило особливої соціальної доктрини, її моральне вчення завжди зверталося до окремої особисті, а не до шкіл, структур, соціумів». Професійний еклезіолог свщмч. Іларіон Троїцький писав про природу Церкви слідуюче: «В життя вступила не організація, а новий принцип, дух життя, принцип любові». Значить інші принципи діяльності християнина окрім цих євангельських знаходяться поза Церквою.

Сама смислова наповненість системи «Фома » в заданих методологічних рамках виглядає як духовна деградація за рахунок успішного розвитку здібностей людини. Адже технологія роботи тут вимагає чіткої постановки цілі, чіткого планування дій і часу для швидкого і ефективного досягнення цілі. Перед нами класичні маркетингові ходи, які використовуються в MLM бізнесі. А в таких структурах, як відомо, успіх в досягненні поставленої мети являється основним критерієм «духовності» людини. «Все тимчасове не може бути самоціллю, немислиме як щось самодостатнє – писав відомий російський філософ С. Франк,- або воно необхідне для чогось іншого і тоді має смисл, або воно пусте».

Православна антропологія – цілісна наука. Вона не розглядає якусь діяльність людини окремо від її духовного життя. Адже те, яким духом дише людина проявляється в справах, які вона робить. «Важливо не те, що ти робиш, а ті якості душі, які проявляються в твоїй діяльності»,- писав свщмч. Васілій Кінешемський. Хтось може зауважити що це просто методологія. Однак в науці існує загальноприйняте положення – метод повинен відповідати об’єкту дослідження. І якщо основним об’єктом всіх наших устремлінь в Церкві є Христос, то іншої методології окрім покаяння в християнстві не може існувати.

Не варто вчити Церкву говорити іншою мовою. Поняття і принципи не одне і те ж саме. Говорити на чужій мові значить по-іншому мислити. Як кажуть в народі «з вовками жити – по вовчому вити». Безумовно, можливо і необхідно користуватися доробками світської науки для того, щоб підкреслити красу і універсальність християнських істин. Безумовно, необхідна сьогодні глибока освіченість, щоб вміти орієнтуватись в сучасному культурному просторі. Але слід чітко розуміти, що є конкретна сакральна границя. Переступивши її ми не просто по іншому мислим чи висловлюємось, ми духовно падаємо. Ми стаємо рабами тих смислів, які закладені в ці терміни. Адже ця термінологія має свою історію – історію глибоких протиріч між людиною і Богом.

Переглядаючи в Інтернеті матеріали по «Фомі», я несподівано зустрівся із словами, що колись так бентежили кров: «архітектор», «поле», «сила»,«контакт». Їх авторами були корифеї окультної класики, такі як Карлос Кастанеда або засновник Сайентології Рон Хаббард. «Учащийся выступает в качестве основной движущей «силы» обучения,,- зазначено на офіційному сайті,- в то время как преподаватель играет роль координатора процесса, «архитектора», создающего новые формы, методы и возможности».9 А ось уявлення однієї з учасниць табору в Чернівцях: «Проверка полученных знаний проводилась «в поле», когда мы должны были найти «контакт» уже не между собой, а с посторонними людьми прямо на улице».10 Ці слова не просто ріжуть слух поряд із нашим повсякденним «спаси Господи», «простіть, благословіть», – їх дух тяготить душу.

Ця «термінологія» легко приживається в новомодних психотренінгах. Можливо, симпатія до цих практик автора проекту насадила їх в «Фомі». Але цей досвід неможливо воцерковити, тому що він по суті своїй деструктивний, богоборчий. Святі отці широко користувалися тими словами, які подарував їм еллінізм. Такі слова як «іпостась», «трійця», «единосущний»…, були продуктом пошуку істини древньої культури. Нажаль термінологія, якою в великій мірі користується «Фома» – це продукт субкультур деструктивного характеру. Знання таких речей нічого нового не додає, але може відняти.

«Наряду со знанием основ Православной веры, ребятам сегодня нужны и элементарные знания по менеджменту и управлению процессами, психологии и маркетингу»,11- зазначає о. Владислав в одному з своїх інтерв’ю. Безумовно, знання по перелічених предметах необхідні в сучасному світі. Однак «Фома» не дає конкретних знань. По тій простій причині, що автор не представив ні навчальної програми, ні конкретного предмету, в якому він являється фахівцем.

При чому на запитання, які ж конкретні знання і з якого конкретного предмету ви засвоїли на занятті, вам скажуть приблизно таке: «Нельзя рассказать словами так, чтобы посторонний человек понял, насколько мощный заряд знаний и умений, приобретается там. Это можно только прочувствовать. Да и автор этих строк сам еще не до конца понял, что с ним произошло. Ясно только одно – произошло что-то очень хорошее…».12Ці репліки також відносяться до «Безцінного досвіду».

Що не осмислене, те не може бути задіяним в життєвій практиці. Тому що людина – словесне створіння їй властиво розсудити, що нею рухає перед тим як подумати про щось. І подумати перед тим як приймати рішення, або піддаватись впливу. Тренінг в області релігійних практик небезпечний саме тим, що людина, довіряючись священнику в рясі, потрапляє під вплив «тренера». Такий нетверезий стан на мові аскетики називається прелестю. Саме тому, що тренери накачують людину нереальними уявленнями про себе і свої можливості. А молоді люди, довіряючи представнику Церкви, дану сукупність технологій уявляють як духовний шлях. Про це свідчить слідуюча з реплік «Безцінного досвіду» однієї з учасниць табору в Чернігові: «Тут, на тренінгу, я змогла побачити, як кожен, докладаючи свої зусилля, разом із іншими молодими людьми, може дати виклик байдужості до оточуючих людей, зробити крок на подолання духовних та навіть матеріальних проблем!..».13

Одним з прикладів такої профанації як сакрального, так і суто наукового в проекті може послужити «Біблейська година». Автор використовує асоціативні методики для того, щоб розкрити зміст євангельських текстів. Наприклад, в таборі, який проходив в Чернівцях, було запропоновано командно розіграти театралізовані постановки на тему євангельської притчі «Про дім, що збудований на піску». А щоб виразити всю «екзегетичну глибину» цієї притчі було запропоновано використати казку «Про трьох поросят».14 Але ж писання згідно церковної традиції являється іконою Христа!?

Вся трагічність цього дійства заключається не в тому, що ми не орієнтуємось в святих отцях, які тлумачили ці тексти. «Писання, – говорив свщмч. Іларіон (Троїцький),- необхідне просто для повноцінної участі людини в благодатному житті церкви». Вся трагічність заключається в тому, що ми з текстів витрушуємо смисл Духом Святим туди вкладений. Ми відриваємо його від Церкви. Невже варто йти на такі жертви, щоб просто запам’ятати текст?

Автор проекту залишився вірним методиці всупереч переданню: «Наше завдання ― допомогти молодим людям налагодити роботу в різних сферах ― і церковного життя, і соціуму, де вони перебувають, ― каже протоієрей Владислав Діханов в своєму інтервю в Луцьку, ― Проте слухати сухі лекції їм нецікаво, а повчання – нудно. Ми їх замінили розвиваючими іграми, інтерактивними тренінгами, живим і неформальним спілкуванням з ровесниками і духовенством. На прикладі роботи з учасниками «Ф.О.М.А» можу сказати ― така методика ефективна»15. Адже в процесі її виконання важливий не предмет, який розглядається, а ті асоціації, які він викликає в свідомості людини. І тут байдуже чи це карти таро, чи це Євангеліє. Відповідно священний текст це просто засіб, щоб викликати ці переживання. Св. Єфрем Сірін говорив, що гріх – це коли засіб сприймають як ціль. Тобто, коли щось фундаментальне, смислоутворююче стає просто розхідним матеріалом для прагматичних інтересів сьогодення. Або просто щоб весело позависати православній молоді.

Цей проект можна назвати еклектикою, в якій уривками присутні різні термінологічні фігури. Дана конфігурація методик і технологій – це особистий авторський проект. Його ефективність і безпечність ніким і ніде не апробована і не затверджена на офіційному рівні: ні богословською комісією, ні міністерством освіти.

Цей проект без перебільшення можна назвати «гримучою сумішшю». Адже автор пробує поєднати технології, які не мають єдиної методології. Методика корпоративного тренінгу з елементами менеджменту може використовуватись тільки в корпораціях з конкретним виробничим процесом. Вона враховує індивідуальні риси підприємства і структуру колективу. Відповідно структурний підхід, на основі якого автор пробує пояснити суть Церкви це відверта теоретична натяжка, яка немає ніяких теоретичних засад в екклезіології. Методика когнітивної психології не може використовуватись в груповій роботі; це індивідуальна робота з клієнтом. Незрозуміле в проблемній ситуації стає зрозумілим завдяки візуалізації внутрішніх комплексів, які заважають чітко зрозуміти проблему і її вирішити. Але ж комплекси в кожного свої.

Я не професіонал в цій галузі, а просто в минулому користувач. І навіть як чайник в цій області знань можу з впевненістю сказати: навряд чи цей лекціонар пройде в будь-якій світській організації. Його просто проігнорують, тому що це вже не оригінально, адже ринок психокорекційних послуг надзвичайно широкий. А в науці його не помітять, тому що ніяких оригінальних доробок окрім як «зварити кашу із сокири» автор не придумав. Ніякої ні експериментальної, ні теоретичної бази автор не потрудився чітко сформулювати. Ні до якої конкретної наукової чи богословської галузі це не можна віднести – на лице просто еклектика, або як кажуть політики «впарювання».

Сам факт існування «Фоми» говорить про те, що в Церкві сьогодні присутні люди, народжені новим часом. І часто нам, зовсім новим людям, котрі приходять в древню апостольську Церкву здається, що вона дещо «відстає» від часу, що її чад так необхідно підтягнути. «Табір представляє собою унікальне поєднання таких найважливіших сфер діяльності Православної Церкви як – підвищення рівня духовності і освіченості православних християн»,16- заявлено буквально на перших рядках «нового персонального сайту руху Фома».

Церква ніколи не ставила в ряд своїх основних завдань заявлені функції. А «духовність», яка має свої рівні, більш схожа на блискавичну «лествицю» НЛП. Духовний поступ людини не може визначатися такими константами як «час», «засоби», «ціль». Однак саме на цих поняттях акцентує увагу на свої лекціях по маркетингу о. Владислав. «Християнське духовне життя росте поступово, органічно розвивається разом з ростом душі, і тому потребує постійних, безперервних довгострокових зусиль волі. Зусилля надмірні можуть викликати тільки штучний її ріст, або, як говорять медики, гіпертрофію, а це якщо й навіть не понищить її молодих зародків, то відгукнеться в майбутньому шкідливими наслідками», – попереджав свщмч. Васілій Кінешемський.

Православна Церква сьогодні в культурному та інтелектуальному плані просто поле неоране. І багато знаходиться всіляких орачів, яким часто кортить своє сім’я закинути на ниву довіри її чад до духовної її традиції. Втомлена від повсякденних технологій і методик сучасна молодь йде в православний храм за тим, на що надіється, а не за тим, що запланувала. Людина по глибинній природі своїй прагне чуда, а не прагматичного ефекту від чергової безцінно-дорогої технології. І вона переживає там чудо зустрічі із Христом.

Життя Церкви завжди насичене і цікаве. В нього необхідно вглядатися і вчитися. Досвід Церкви глибокий і неповторний, його необхідно переймати і преображатися. Проблема в Церкві не в відсутності сучасних методик, а в нашій ліності і косності, щоб черпати вже готове. Життя в рівненській єпархії як йшло свої чередом так і йде. «Фома» була просто приводом для молоді, щоб зустітися і віч-на-віч побалакати. Навряд чи хтось серйозно сприйняв всю цю прямолінійну риторику. Хто хотів допомагати дитячим будинкам, тому серце підкаже, а також порада мудрого духівника, яким чином це краще зробити, щоб поменше хто знав. Бо біс тщеславія, як каже прп. Іоан Лествічнік, радується, коли примножуються добрі справи людини. А досвід волонтерської роботи поки що новий і до кінця не осмислений. Перші спроби його осмислення і побудови на православних духовних засадах робляться в Києві в Іонінському монастирі.

Церква завжди приймала у свої обійми все нове по-людські добре і хотіла преобразити його в божественно-досконале. Суть церковної традиції заключається втому, щоб зберегти вічне у завжди новому світі. «Призвання людини виражається не в тому, щоб підкоритися духу часу, а втому, щоб час підкорити Духу Святому, що живе у нас»,- говорив один із корифеїв богословської думки ХХ століття св. Ніколай Сербський. Тому все вище висловлене зовсім не нудотний консерватизм. Мої переживання можна виразити іншими словами. І тут згодяться враження вже згадуваного нами ієромонаха Клімента (Зедерголма) від поїздки по сучасній йому Європі: «Я ніяк не можу забути ту культурну боротьбу ясного і чітко вираженого старого із невизначеним і не виробленим новим, котра ведеться тепер по всій земній кулі».

В Церкві до «Фоми» віднеслись з довірою. Бо природа Церкви – це любов, що всьому вірить і на все надіється. Старше церковне покоління могло просто не звернути увагу на таке явище, бо не зустрічалось з подібним раніше. Крім того, ще не вироблено чітких богословських позицій, на основі яких його можна характеризувати. Їх покликане виробити майбутнє покоління, і це хрест молодих. Ці роздуми ні в якому разі не заклик до боротьби і не биття на сполох. Це немічна спроба хоч якось приєднатися до тих, хто несе цей хрест. Я зовсім не переживаю за Церкву, адже такі речі точно ніякого сліду не залишать у церковній культурі, хіба що рубці. В Церкві є свій імунітет. Його дія проявляється в душах віруючих людей як засмучення, яке хтось може виразити в словах, а хтось ні. Так завжди народжувалось богослів’я. Я надіюсь, що хоч в найменшій мірі виразив те, що засмучує багатьох.

Д. Таргонський

____________________________________

1. http://foma.org.ua/what_is_foma.html

2. http://foma.org.ua/what_is_foma.html

3. там само

4. http://vkontakte.ru/topic-13063023_25022245

5. http://www.molodost.in.ua/news/514/

6. http://www.portal-missia.ru/node/187

7. http://foma.org.ua/6-22-iyulya-nachnetsya-ocherednoy-treningovyy-lager-dlya-liderov-pravoslavnyh-molodezhnyh-organizaciy.html

8. http://pravoslavye.org.ua/index.php?r_type=news&action=fullinfo&id=38035

9. http://foma.org.ua/what_is_foma.html

10. http://orthodoxy.org.ua/node/13958

11. http://www.portal-missia.ru/node/187

12. http://vkontakte.ru/topic-13063023_25022245

13. http://www.molodost.in.ua/news/514/

14. http://vkontakte.ru/topic-13063023_25022245

15. http://pravoslavye.org.ua/index.php?action=fullinfo&r_type=news&id=38300

16. http://foma.org.ua/what_is_foma.html

 

 

14 Responses to Чому я не вірю “ФОМІ”

  1. Заказная статья написанная с целью очернить и опорочить то, о чем автор имеет самые смутные представления. Большинство цитат притянуты за уши и не имеют никакого отношения к обсуждаемой теме. Много общих фраз и тумана.

  2. Georg:

    Цікаво, автор сам розуміє, що він пише?
    На нього слово «архітектор» впливає і робить йому зле? Зомбує? Всіх архітекторів — на шибеницю, а автора — в дурдом.

  3. Ольга:

    Иерей Павел — автор напечатанной статьи не пишет «на заказ», видать вы его с кем то перепутали. Более того — имеет не только полное представление об обсуждаемом вопросе, а еще и глубокие соответствующие знания. Будьте тактичны и не бросайте ложные слова — хотя бы вспомните о страхе Божьем!
    Georg — ваша остання фраза дуже гарно характеризує персонально вас, а не автора статті.

  4. Georg:

    Ольга, если Вы заметили, я высказался о статье, и совершенно не пытался охарактеризовать автора. Ну а гарантировать то, что автор не пишет на заказ может или лжец, или полоумный. Вы кто?

  5. Vitalik:

    Это позиция автора. Точно. Он пишет то, что он думает!

  6. Ольга:

    Georg, я — друг автора и доверяю ему. А вот Ваши оскорбления заставляют задуматься о том, кто Вы….

  7. Ксения:

    Спасибо большое за статью!
    Как говорил о. А. Кураев думающая молодежь начинает интересоваться Православием именно из-за его традиционности, несоответствия духу времени. Печально, что некоторые люди пытаются этот чуждый (протестантский по сути) дух протащить в Церковь, и еще и выдают свою позицию за позицию Церкви.
    http://orthodoxy.org.ua/content/tekhnologii-bez-pravil-pro-poyavu-manipulyativnikh-psikhokorektsiinikh-metodik-pid-brendom-pravoslavie-40948?nocache=1#comment-3816
    Все статьи на этом сайте проходят одобрение в Киевской митрополии, вы, Georg, надеюсь их в дурдом не отправите?

  8. Mar:

    Друзья, автор не был ни на одном лагере «Ф.О.М.А.», о чем Вы можете спросить его лично. Давайте писать о том, о чем действительно знаем и в чем действительно разбираемся. Поэтому просьба к Киевскому Православному Порталу тщательнее выбирать материалы. Все-таки мы — православные читатели, — достойны качественной журналистики. «Желтухи» и так хватает.

    Ольга, Вас смущают острые комментарии. А вот то, что Ваш друг оклеветал православного батюшку, с которым и лично-то едва ли знаком, Вас не смущает? Лучше выбирайте себе друзей, а то глядишь, и про Вас напишет.

    Georg, согласна, “архітектор” — это страшное слово :)))))

    • денис:

      Привіт. Перед тим як друкувати цю статтю, я направив її в Київські духовні школи,її перевіряли і правили мої вчителі проф. прот. Володимир Савельев, голова літургічної комісії Філарет Зверев, голова богословської комісії архїєпископ Августин, і арх. Іоасаф (Перетятко). З їх благословіння я писав цю роботу і вивісив ці статті в інтернеті, хто б їх впустив на офіційні сайти?. Тому будь ласка будьте коректні у диспуті, якщо він вам цікавий. І охарактеризуйте для початку як ви розумієте, чи відповідає твердження о. Владислава про те що «Бог — це закрита система, а людина відкрита», пояснення того, що відбулось відбулось на Фаворі “вот здесь вот необходимо преображение. Из чего – куда?” , або твердження «безпроблемна духовна особистість, яка не потребує додаткової мотивації” і той “колообіг духовності”, який автор пропонує на практиці застосовувати молодим людям. Скажіть що ви власне про це думаєте, не потрібно ставати ні на чию сторону і якщо зможете то, обгрунтуйте. Це не вирвано з контексту, можете переглянути відео. Дякую

    • денис:

      «клевета» це коли говорять неправду, а користувався широченним матеріалом, який виставлений в інтернеті на офіційних сайтах, та відео http://www.youtube.com/watch?v=fYqov-brrV4.І самі скажіть чи відповідає це хоча б елементарним поняттям з катехізису. Моя стаття це не звинувачення а знак запитання у відповідь на яку я до сих пір не почув відповідь . А натомість звинувачення і відсутність культури ведення диспутів.Якщо я когось осудив, значить зробив однозначний висновок про якості людини, де дозволив собі образити батюшку? Я говорив, що він просто помиляється. І думав, що ви хоч в чомусь засумніваєтесь тоді вийде діалог. Але ніхто з фомичів ні на йоту не засумнівався в очевидних ляпах. Нічого поганого не має, коли людина сумнівається, або в чомусь помиляється. Невже фомичам не властиво помилятися і просто прислухатись до людей, які їх побачили і не які небуть, а в самій суті.

  9. Sergey:

    А вот что по этому поводу думает Святейший Патриарх Кирилл:
    «Подготовка православных молодежных лидеров — это не то же самое, что полное духовное образование, возможное в стенах семинарий или богословских институтов. Подобная подготовка — вещь максимально предметная, преследующая троякую задачу: дать молодым людям крепкую церковную базу, предоставить инструментарий для просветительской работы и обозначить пути для дальнейшего самостоятельного духовного развития и богословского образования», «Юноша или девушка, занимающиеся молодежным служением, должны помогать людям двигаться к Богу независимо от того, достигли они сами вершин духовного совершенства или нет. Именно в этом потенциал того, что теперь принято называть «лидерскими качествами»»
    http://bogoslovie.kiev.ua/content/rabota-s-molodezhyu-dolzhna-byt-sistemnoi-ne-periodicheskoi-schitaet-svyateishii-patriarkh-k

    Хотя, возможно, Патриарх не читал статью и не знает, что — Яке ж може бути смирення, коли своєю задачею «Фома» ставить «виявлення лідерів і укріплення їх потенціалу»

    Нужно его поправить))

    • денис:

      Привіт.Це вже було в контакті в групі «Невіря Фоми» і відповідь теж була: «а де саме Патріарх говорить, що для цього необхідно користуватися.тими технологіями, які я аналізую. Він говорить, що нам потрібно вчитися, про що в статті я також говорю, чому ви не використовуєте величезний досвід Церкви, якому більше 2000 років в своїй діяльності. Можливо, тому що не знайомі з ним? Можливо тому що вам дорожче ваше власне бачення тієї задачі, яку ставить Патріарх. Він говорив про професіоналів в галузі соціальної роботи і педагогіки. Я також по освіті педагог із нормальною практикою. І можу вас запевнити, що та методологія, яку автори проекту дозволяють собі «розкручувати», ніякого відношення до офіційно затверджених і прийнятих в педагогіці програм не мають. Ці технології мають своє коріння в маркетингових структурах. а в даному варіанті навіть чисто маркетингу не тримаються, тому що на лице просто проповідь власного бачення духовного життя. Вислови по типу «Бог — закрита система»., пояснення таїнства Преображення, які зазначені на відео групи, це просто образа всьому богослов’ю Григорія Палами. Ми можемо чітко сказати, що це не маркетинг, тому що не тримається тих постулатів і термінології, яка прийнята в цій дисципліні, ні чисто проповіддю, яку говорить батюшка молоді, на лице проповідь власної концепції діяльності молоді . Тому що ні власних прикладів із своєї практики волонтерства (де, в яких інтернатах, коли…) він не привів, в чому унікальність досвіду так і не пояснив, автор не волонтер, він не професійний психолог, тому що ні диплому, ні професійного виконання заявлених методик не продемонстрував, він не богослов, хоча вживає богословську термінологію, на жаль не в тему, він не привів, ні прикладів із життя наших авторитетів святих також. Я маю можливість про це сказати, тому що Церква дала мені також духовну освіту. І я про це чітко сказав в статті. будь ласка тримайтеся заявлених тез і не вкладайте свій смисл в мої слова, а висловлюйте інші тези.

  10. Sergey, а Патриарх также привел ОЧЕНЬ хороший пример, Вы о нем забыли упомянуть: «Эффективным примером работы по подготовке православных молодежных лидеров Его Святейшество назвал опыт московского Данилова монастыря и Патриаршего молодежного центра при нем, где действует Школа молодежного служения, которая в течение двух лет готовит молодых людей к делу катехизации, социальному служению, начальной миссионерской работе, преподаванию православной культуры. Кроме того, в Патриаршем центре в начале текущего учебного года впервые открыто учебное направление «организация молодежного служения на приходе».
    http://arhistratig.in.ua/goto/http://bogoslovie.kiev.ua/content/rabota-s-molodezhyu-dolzhna-byt-sistemnoi-ne-periodicheskoi-schitaet-svyateishii-patriarkh-k
    Как видим, работает официально признанная школа, в которой в течении двух лет молодежь учат. Уверена, что и учебные программы там тоже детально выучены, проверены соответствующими людьми. Патриарх говорил несколько о другом, читайте весь текст внимательно.

  11. Mar — не волнуйтесь за меня, если Денис обо мне напишет, я буду только благодарна ему за это! Это было бы для меня большой честью.
    А батюшку автор статьи нисколько не оклеветал. Ведь речь в ней идет о методике его работы с молодежью, а не о нем, как личности. Не надо перекручивать смысл.
    Относительно смущения от острых комментариев — это перебор. Отсутствие культуры поведения, обращения к людям в обсуждениях темы — это личная проблема воспитания человека. Еще Марк Аврелий по этому поводу говорил: «Если кто меня оскорбил — это его дело, такова его наклонность, таков его нрав; у меня свой нрав, такой, какой мне дан от природы, и я останусь в своих поступках верен своей природе».

Добавить комментарий

Яндекс.Метрика