Преподобний Євфимій.
Розпис трапезної частини
Вознесенського собору
Печерського монастиря

Почувши якось у храмі слова Євангелія: «Тоді Іісус сказав учням Своїм: Якщо хто хоче іти за Мною, нехай зречеться самого себе, і візьме хрест свій тай нехай іде за Мною» (Мф. 16: 24), він твердо вирішив присвятити своє життя Богові. Преподобний Євфимій Суздальський був родом із Нижнього Новгорода. Народившись на початку XIV ст., праведник прожив 88 років і мирно відійшов до Господа 14 квітня 1404 р.
Уже в дитячому віці він відрізнявся від своїх однолітків тим, що, залишивши забави, старанно вивчав Святе Письмо, благоговійно слухаючи Слово Боже. 

Юнак часто відвідував богослужіння, усамітнюючись, як правило, в затишному місці храму, щоб ніхто не відволікав його від молитви, принесеної Богу в чистоті серця. Вирішивши залишити світ, він пішов у Вознесенський Печерський монастир, заснований учнем преподобного Сергія Радонезького — святителем Діонісієм. Євфимій із більшою старанністю прийнявся за виконання чернечих праць. Преподобний майже не спав і проводив ночі в молитві. Він безперервно постив, ніколи не їв досхочу, пив тільки воду. Чи рубаючи дрова, чи виконуючи роботи на кухні або в полі, чи носячи воду, праведник ніколи не забував, що служить Господу. І таке розчулення дарував йому Бог, що й хліба не міг він їсти без сліз.

Коли у 1352 р. Суздальський князь Борис Костянтинович вирішив побудувати обитель, то звернувся до преподобного Діонісія по допомогу у виборі її настоятеля. У відповідь Діонісій указав князю на ченця Євфимія. Ставши архімандритом заснованої ним загальножительної пустелі в ім’я святителя Василія Великого, праведник дав обітницю ніколи не залишати монастир. Із часом він підготував собі місце для поховання біля стін головного храму пустелі поруч із жертовником.
Монастир швидко розростався. Невдовзі в ньому зібралося більше 300 ченців. Одного разу князь Борис побачив у вівтарі Ангела, який під час Літургії співслужив преподобному Євфимію. Вирізняючись строгістю життя, праведник багато в чому прагнув наслідувати свого знаменитого сучасника — преподобного Сергія. Так само як і Радонезький чудотворець, носив простий чернечий одяг, був суворим до себе і неупередженим до інших. Жебраки й убогі знаходили в обителі Євфимія прожиток, хворі — мирний притулок і спокій. За боржників преподобний часто сам виплачував борги, а несправедливо переслідувані могли покладатися на його безкорисливе заступництво і захист. 
Після смерті святого Господь прославив Свого угодника чудесами і зціленнями від його мощей, які були знайдені нетлінними у 1507 р. Загальноцерковне звеличування преподобного відбулося на Московському Соборі 1549 р. А через 108 років гробниця з його мощами була урочисто перенесена в соборний храм обителі. Пустеля преподобного Євфимія проіснувала до 60-х років XVIII ст. За весь цей час праведник не одноразово явив її подвижникам своє небесне опікування і заступництво.
Підготував Андрій Гор
 

Добавить комментарий

Яндекс.Метрика