На півночі півострова Мала Азія, за 100 кілометрів на схід від сучасного Стамбула, у стародавні часи розташовувалося місто під назвою Нікомідія (суч. Ізмід). На самому початку ІV ст. у ньому судилося прославити Господа великій кількості мучеників.

У той час вийшов yказ імператора Максиміана з вимогою спалити християнські храми разом із богослужбовими книгами, а самих християн позбавити цивільних прав. Єпископом Нікомідії тоді був святий Кирил, який своїм праведним життям і чеснотами багатьох, зокрема і деяких наближених до імператора, привів до Христа. Одного разу до Кирила звернулася молода християнка із проханням просвітити світлом Православної віри язичницьку жрицю Домну з царського палацу. Прочитавши Діяння святих Апостолів і послання апостола Павла, Домна усім серцем забажала стати християнкою. Разом із нею прийшов і її друг євнух Індіс. Після прийняття Хрещення вони стали таємно допомагати бідним, роздавши їм свої коштовності і приносячи залишки їжі з трапези імператора. Через деякий час про це дізнався начальник євнухів, який відповідав за царський стіл, і заточив обох у темницю, прирікаючи їх на голодну смерть. Однак Ангели Божі підкріплювали сповідників, і вони залишилися живі.

Щоб присвятити увесь час служінню Богу, Домна прикинулася божевільною і була виселена з палацу разом з Індісом. Праведниця пішла на пошуки жіночої християнської общини, очолюваної матушкою Агафією. Поживши деякий час із сестрами, Домна, за порадою начальниці, обстригла волосся, переодягнулася в чоловічий одяг і пішла в печеру, де харчувалася тільки рослинами. Незабаром в пошуках Домни общину навідали воїни імператора, які заарештували сестер. Одна з них, на ім’я Феофіла, була відправлена у дім розпусти, проте Ангел Господній допоміг їй вийти звідти, і сповідниця залишилася недоторканною.

Минуло небагато часу, і християни Нікомідії піддалися новим випробуванням. Влаштувавши масові жертвопринесення на центральній площі, правитель став кропити всіх присутніх кров’ю жертовних тварин. Християни почали залишати площу, й це не залишилося непоміченим імператором. Однак Максиміану довелося стримати свій гнів, оскільки цієї миті стався землетрус. Через кілька днів він зайшов до християнського храму й наказав усім відректися від Христа. В іншому разі усіх чекала страждальницька смерть. Вийшовши вперед, пресвітер Гликерій пояснив зухвалому правителю, що ніхто з тих, хто стоїть тут, не відмовиться від своєї віри. Священик був викликаний на суд і, пройшовши через тортури і знущання, був живцем спалений. У 302 р., на свято Різдва Христового, в Нікомідійському соборному храмі зібралося близько 20 000 віруючих. Вони також відмовилися відректися від Христа і загинули під уламками палаючого храму. Серед них були матушка Агафія і свята Феофіла.

Радіючи повному винищенню християн у Нікомідії, імператор з подивом дізнався, що є ще люди, які сповідують Христа Богом. Гоніння продов­жилися: незабаром був страчений воєначальник Зинон, який викривав Максиміана у жорстокості, євнух Індіс, який відмовився взяти участь в язичницькому святі, а також диякон місцевої Церкви Феофіл, який ніс послання єпископа Анфима до християн, які знемагали у темниці. Феофіл не видав свого єпископа й помер від тортур. Прийшовши в Нікомідію, Домна оплакала своїх сестер, спалених у храмі, і вийшла до моря, де місцеві рибалки витягали сіті, в яких знайшли тіла трьох мучеників, зокрема і євнуха Індіса. Поховавши їх, Домна стала звершувати на їхній могилі кадіння, за що її було притягнуто до суду та обезголовлено.

Підготував Андрій Гор

 

Добавить комментарий

Яндекс.Метрика