Наприкінці березня у храмі на честь Різдва Пресвятої Богородиці відбулося засідання Київського єпархіального відділу у справах сім’ї.
На нараду зібралися куратори усіх благочинь м.Києва, які відповідають за роботу сімейного єпархіального відділу на місцях.

Голова відділу протоієрей Олег Мельничук наголосив на тому, що сьогодні керівництво Митрополії націлює всіх на перехід до фази активної праці:
«Ті питання, які ми обговорюватимемо на робочих нарадах – не для формальності, ми будемо проговорювати їх чесно, відкрито і до кінця. Я не хочу просто збиратись, для того щоб відзвітувати, у нас будуть конкретні проекти з конкретними часовими рамками, які ми будемо втілювати. Дуже важливо, щоб кожний це почув і усвідомив.
Можливо, я маю право про це говорити, оскільки в 2001 році розпочав своє служіння в пологовому будинку, і на основі мого пастирського скромного служіння була розроблена концепція програми, яка стала соціальною політикою держави в сфері захисту материнства та дитинства, в частині запобігання раннього соціального сирітства».
На думку голови єпархіального відділу у справах сім’ї, наразі дуже важливо усвідомлювати відповідальність кожного священика, перш за все, не перед священоначаллям, а перед тими людьми, які мають потребу в нашій допомозі:

«Ми працюємо для того, щоб системно, конструктивно реалізовувати соціальні проекти. Прийшов час, коли втілення тих чи інших проектів – парафії, священика, єпархії, конфесії — визначають їхній ступінь довіри і авторитетність в суспільстві. Наскільки ми зможемо продуктивно працювати, в сфері зміцнення інституту сім’ї, в збереженні сімейних, традиційних, християнських цінностей, настільки ми здатні будемо показати своє обличчя перед всією церквою, перед державою, перед суспільством».
Протоієрей Олег Мельничук поставив першочергові завдання на найближчий час. Найперше – це проект «Клубне життя»: створення Київського Родинного Клубу. Потрібно виявити багатодітні сім’ї в парафіях і, відповідно, в благочиннях. В цей проект входитимуть родини різних форм виховання дітей: багатодітні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім’ї, неповні сім’ї. Перший захід в рамках клубу – Пасхальна зустріч.
Отець Олег розповів як потрібно спілкуватись з членами таких сімей: «Не ставте акцент на віру, сповідання, на конфесію. Головне – результат. Потрібно об’єднуватись навколо проблеми, а не навколо релігійних переконань. Спілкуватися з тими сім’ями потрібно не як вельмишановний протоієрей такий-то, а просто як звичайний раб Божий, який хоче допомогти. Необхідно зменшити градус офіціозу, традиційності для того, щоб проект працював».
Під час засідання священики не обійшли увагою і одне з актуальних питань сьогодення:
«Я, як голова єпархіального відділу, сім’янин, громадянин, – зазначив протоієрей Олег Мельничук, – виступаю категорично проти правових норм або системи правової організації щодо руйнування інституту сім’ї, як би вони не називалися ….
Прийняття законних, підзаконних та інших нормативно-правових актів, які дають можливість втручатися державі в процес виховання дітей у сім’ї, є неприйнятним.
Повторюю, що різного роду потуги державних інституцій, щодо позбавлення батьківських прав членів благополучної сім’ї, суперечать духу християнської моралі. Це аморально. Це зло. Вважаю прийнятним захист прав дітей лише в нормах кримінального права.
Діти, що переступили межу закону, мають право на альтернативні види покарання. Тому, основна функція держави в частині захисту прав дітей – є створення правових, більш пом’якшувальних обставин для дітей, які перебувають у конфлікті з законом».

Наприкінці наради протоієрей Олег Мельничук наголосив:
«Для результату нам потрібно лише бажання йти до людей. Наприклад, коли ми проводили конкурс у школах Печерського району «Як я бачу світ», ми просто пішли до директорів шкіл і домовилися про проведення конкурсу. Сприйняли цей проект надзвичайно позитивно, з цікавістю, – дітям неймовірно сподобалось. Конкурс закінчився півроку тому, а до нас і сьогодні продовжують приносити малюнки.
У чому проблема православного мислення? В психологічному комфортному штампі – як це священик піде до школи, інші заклади культури, медицини, соціальні заклади? Як раз це і є проповідь. Не потрібно, переступивши поріг, відразу ж закликати молитися та каятися, нехай дитина намалює малюнок, або розповість про свою родину, або просто поговорить з вами про комп’ютерну гру – це найкраща форма проповіді. І тільки тоді ми зможемо побачити ефект від нашої роботи і матимемо суспільний результат.

Сімейні цінності – понад усе.
Є історія – буде й майбутнє!»

 

Добавить комментарий

Яндекс.Метрика