Його поради були точні, пророцтва збувалися, викриття напоумлювали. Преподобний Аркадій походив із м. В’язьми від простих благочестивих батьків, які з дитинства навчили його молитви й послуху. Лагідний, проникливий, добрий і щирий юнак обрав своїм подвигом юродство заради Христа. Він жив із милостині, спав де доведеться — в лісі, на церковній паперті. Під час богослужінь він часто молився на колінах, а з його очей текли сльози розчулення.

Духовним наставником Аркадія був преподобний Єфрем, Новоторзький чудотворець, що допомагав юному подвижникові уникати духовних небезпек. Після того як за молитвами блаженного здійснилося декілька чудес, він залишив В’язьму, щоб уникнути мирської слави. Новим місцем служіння Богу Аркадій обрав верхів’я р. Тверці. Разом зі своїм духовним наставником і вчителем він побудував храм, а потім і обитель на честь святих благовірних князів-страстотерпців Бориса і Гліба. У цьому монастирі праведник прийняв постриг і взяв на себе подвиг повного послуху своєму духовному отцю — преподобному Єфрему. Аркадій не пропускав жодної Літургії, завжди приходив на богослужіння першим разом із преподобним Єфремом. Після смерті свого вчителя святий зберіг заповіти старця і перебував у пості, мовчанні та молитві. Помер преподобний у 1077 р.

У XVI ст. було встановлено спільне святкування святим Аркадію та Єфрему Новоторзьким. А 1594 р. в одній із церков м. В’язьми був збудований приділ в ім’я преподобного Аркадія. Мощі праведника знаходилися в кам’яному склепі Борисо-Глібського собору м. Торжка. За молитвами біля них відбувалися численні чудеса та зцілення. 1677 р. вони були знайдені.
 

Добавить комментарий

Яндекс.Метрика