Святитель Андрій, архієпископ Критський, відомий як автор Великого покаянного канону. І хоча жив праведник у далекому VIII ст., про нього та його твір продовжують захоплено говорити й тепер — у столітті XXI-му. На думку відомого богослова минулого століття, протопресвітера Олександра Шмемана, канон святого Андрія Критського «можна описати як покаянний плач, що розкриває нам усю неосяжність, усю безодню гріха, що зворушує душу відчаєм, покаянням і надією».

Автор безсмертного духовного творіння народився в сирійському місті Дамаск у християнській сім’ї. До семи років хлопчик зовсім не міг говорити. Зцілення прийшло до Андрія після того, як він причастився Святих Христових Таїн. Ця подія перевернула подальше життя праведника. Він став посилено вивчати Святе Письмо й твори святих отців.

У 14 років юнак прийняв постриг в обителі преподобного Савви Освященного в Єрусалимі. З часом про розважливість, доброчесність, постування та інші чесноти Андрія стало відомо в патріархії, й праведник отримав послух нотарія (секретаря) місцеблюстителя Єрусалимської патріаршої кафедри. Минуло ще трохи часу, і святий прийняв сан диякона.
У 680 р. Андрій був направлений до Константинополя як один із представників Єрусалимської Церкви для участі в засіданнях VI Вселенського Собору. Під час дебатів з єретиками праведник виявив свої знан­ня православних догматів. Незабаром він був запрошений для служіння в константинопольський собор Святої Софії.
За правління імператора Юстиніана II (685–695 і 705–711) праведник прийняв архієрейський сан і був призначений на архієпископську кафедру критського міста Гортина. На новому місці служіння святитель Андрій засяяв як натхненний упорядник богослужбових текстів, поет і вчитель. Гортинський архі­єпископ уславився ще і як проповідник, слова якого вирізнялися високим стилем і при цьому легко сприймалися слухачами. Проте у пам’яті нащадків він залишився насамперед як автор Великого покаянного канону. Цей твір складається із 250 тропарів (строф) і вважається найдовшим каноном з усіх нині існуючих. Окрім того, архієпископ Андрій відомий як автор канонів, присвячених Різдву Христовому, Богоявленню, Стрітенню, Благовіщенню, Великодню, Преображенню Господньому, Різдву Богородиці та ін.
Помер святитель 17 липня 740 р. на острові Лесбос по дорозі з Константинополя до Криту, куди він прямував для вирішення ряду питань, пов’язаних із життям його єпархії. Останки праведника було покладено під спудом у церкві в ім’я святої Анастасії (пізніше храм освятили в ім’я святого Андрія). Пізніше мощі перенесли до Константинополя, де їх 1350 р. бачив житель Великого Новгорода Стефан, який здійснював паломницьку поїздку по святих місцях Сходу і відвідав, зокрема, й монастир святого Андрія Критського.
Підготував Андрій Гор
 

Добавить комментарий

Яндекс.Метрика