Відомі з церковної історії малоазійські Пафлагонія та Віфінія (нині — територія Туреччини) почули християнську проповідь від апостола Андрія, який поставив у пафлагонському м. Амастра (Амастрида, нині — Амасра) першого єпископа Пальму. Згодом, у ІІІ ст., тут було створено одну з найдревніших і найбільших у Візантійській імперії Пафлагонську єпархію (до її складу входило 23 міста), особливий розквіт якої припав на VI–XIII cт.ст. Тоді у м. Амастра було збудовано велику кількість церков та монастирів. Вдале розташування міста на березі Чорного моря, його мальовничість надавали йому особливої привабливості, зокрема й для торговельних відносин з іншими країнами.

Микита Пафлагонянин (візантійський письменник кінця ІХ — початку Х ст., сучасник візантійського імператора Льва Мудрого) писав: “Амастра — око Пафлагонії і, краще сказати, мало не усього всесвіту. До неї, як на загальне торжище, стікаються всі народи”.

Місто із захватом описували видатний географ та історик другої половини І ст. до Р. Х. — початку І ст. після Р. Х. Страбон (автор “Географії” — першого опису світу в 17 томах), іспанський дипломат і мандрівник Руї Гонсалес де Клавіхо (ХV ст.) та ін.

У XIV ст. тут заснували свої торговельні колонії генуезці, внаслідок чого у місті з’явилися базиліки, амфітеатри, палаци, прикрашені колонами та статуями.

Одним із відомих святих, які прославили це місто, став Георгій Амастридський (друга половина VІІІ — початок IX ст.), друг преподобного Феодора Студита.

Благочестиві й вельможні батьки Георгія Феодор і Мігефо довго, майже до старості, не мали дітей і дали обітницю присвятити дитину Богові. Перед його народженням було чимало знамень, що пророкували ім’я немовляти, його майбутнє священство та святість. У юності Георгій вирізнявся здібностями до церковних і світських наук. Коли він став повнолітнім, його узяв на виховання дядько, який мав сан архієрея. Ймовірно, це був Григорій, єпископ Амастридський, учасник VII Вселенського Собору.

Через якийсь час Георгій таємно вирушив до Сирії, де подвизався у печері на вершині Агріосирікійської гори. Згодом він прийняв постриг і почав вести суворе подвижницьке життя під керівництвом старця, після смерті якого оселився у монастирі Вонісса (місцева назва обителі).

Слава про суворе подвижницьке життя Георгія швидко досягла і його вітчизни. Після смерті Амастридського архіпастиря Георгія було обрано на кафедру, але він відмовився. Тоді посли із Амастриди силоміць забрали його з обителі. Попри те, що імператор хотів призначити іншого кандидата на Амастридську кафедру, у 790 р. Георгія було рукоположено на єпископа патріархом Константинопольським Тарасієм (784–806), який несподівано впізнав у ньому юнака, що багато років тому відмовився прийняти від нього плату за виконання псалмів, пояснивши це тим, що отримає кращу нагороду у вічному житті. У Константинополі Георгій знайшов прихильність імператора Константина і його матері Ірини.

Прибувши до Амастриди, святитель Георгій невпинно зміцнював у вірі свою паству, дбав про благоліпність храмів, був захисником вдів, сиріт та знедолених, годувальником бідних. І для всіх слугував за взірець богоугодного життя. Також йому приписують авторство кількох канонів.

Під час нашестя сарацинів, які спустошували околиці міста, Георгій наказав усім постраждалим від набігів ворога сховатися за стінами Амастриди, а сам, неозброєний, із молитвою обійшов міські мури, таким чином позбавивши місто від розорення. Своїм заступництвом він урятував амастридських купців, схоплених і засуджених до страти у Трапезунді (суч. Трабзон, Туреччина) нібито за порушення митних правил. Їхні відчайдушні молитви чудесним чином були почуті Георгієм, і він негайно вирушив до Трапезунда. Проте місцевий

 

One Response to “Взірець подвигів, окраса ієреїв, опора мирян”

Добавить комментарий

Яндекс.Метрика