Філіппо Ліппі. Апостол Іоанн
проповідує любов до Бога та ближніх

Святий апостол і євангеліст Іоанн Богослов був сином Зеведея і Саломії — дочки святого Іосифа Обручника. Разом зі своїм старшим братом Яковом він був покликаний Господом нашим Іісусом Христом до кола Його учнів на Генісаретському озері. Залишивши свого батька у човні, обидва брати (вони були рибалками) пішли за Господом.

Апостол Іоанн був улюбленим учнем Господа за цілковиту незлобивість і непорочну чистоту. Після свого покликання він не розлучався з Христом. Він був одним із трьох учнів, яких Господь більше за інших наблизив до Себе. Він був присутній при воскресінні дочки Іаіра і при Преображенні Господа на Фаворі. Під час Таємної вечері він сидів біля Господа і за знаком апостола Петра схилився на груди Спасителя і спитав Його про ім’я зрадника. Апостол Іоанн слідував за своїм Божественним Учителем, коли Його, зв’язаного, вели з Гефсиманського саду на суд беззаконних первосвящеників Анни та Каіафи, він також перебував у дворі архієрейському, коли допитували Іісуса, і невідступно слідував за Ним Хресним шляхом, співчуваючи Йому всім своїм серцем. Біля підніжжя Хреста він плакав разом з Божою Матір’ю і почув слова Розп’ятого Господа: “Жено! Це — син Твій”, і до нього: “Це — Мати твоя!” (Ін. 19: 26–27). Відтоді Іоанн, як люблячий син, дбав про Пресвяту Діву Марію і служив Їй аж до Її Успіння.
Після Успіння Матері Божої апостол Іоанн, за жеребом, що випав йому, попрямував до Ефеса й інших малоазійських міст для проповіді Євангелія. Він узяв із собою свого учня Прохора. Під час подорожі здійнялася буря, і корабель потонув. Усіх мандрівців викинуло на сушу, крім Іоанна, який залишився у розбурханому морі. Прохор, гірко ридаючи, вирушив до Ефеса самотою. На 14-й день шляху він, стоячи на березі моря, побачив апостола Іоанна, якому Господь чудесним чином зберіг життя. Перебуваючи в Ефесі, апостол Іоанн невпинно проповідував язичникам про Христа. Проповідь його супроводжувалася численними й великими чудесами, так що кількість тих, хто увірував, з кожним днем зростала. У цей час почалося гоніння на християн, оголошене імператором Нероном (56–68 рр.). Апостола Іоанна закутого у кайдани відвезли на суд до Рима. За сповідання віри в Іісуса Христа апостол Іоанн був засуджений до смерті, але силою Божою від неї збережений: він випив запропоновану йому чашу зі смертельною отрутою і залишився неушкодженим, і так само неушкодженим вийшов з казана з киплячим маслом, в який його вкинули за наказом мучителя. Після цього апостола заслали на острів Патмос.
Коли Іоанн прибув на місце заслання, його проповідь, що супроводжувалася дивовижними чудесами, привернула до нього всіх жителів острова. Апостол просвітив світлом Євангелія більшу частину мешканців; вигнав силу-силенну бісів, які перебували в ідольських капищах; зцілив багатьох хворих. Волхви чинили великий спротив проповіді святого Іоанна. Використовуючи різні бісівські чарування, вони здавна тримали у підкоренні язичників. Устрашав усіх гордовитий волхв Кінопс, який похвалявся тим, що погубить апостола. Але Іоанн силою благодаті Божої, що діяла через нього, зруйнував бісівські чари. Апостол одним словом зв’язав бісів, що допомагали Кінопсу, і гордовитий волхв безславно загинув, потонувши у морі.
На Патмосі апостол Іоанн усамітнився з Прохором на пустельній горі, де звершував триденний піст і молитву. Після цього гора захиталася і загримів грім. Прохор у страху впав на землю. Апостол підвів його і

 

Добавить комментарий

Яндекс.Метрика