— пам’ятки давньохристиянської писемності — здійснено викладачем Київської духовної академії протоієреєм Олегом Кожушним.

Це послання є апологією християнства, написаною для високопоставленого язичника Діогнета, в якому вчені дослідники вбачають вчителя імператора Марка Аврелія філософа-стоїка Діогнета. Автор послання залишається невідомим. Перед нами — людина жива, глибокої віри і широкої культури, ревний послідовник Христа, натхненний Його вченням, який прагне втілити це вчення в життя.

Автор перекладу — кандидат богослов’я, кандидат філологічних наук протоієрей Олег Кожушний, реалізуючи проект з перекладу українською мовою пам’яток давньохристиянської писемності, щиро сподівається, що ознайомлення із запропонованим текстом стане дійсно корисним для всіх тих, хто прагне долучитися до духовної мудрості християн перших століть, повідомляє сайт Київської духовної академії і семінарії (kdais.kiev.ua).

 

Пропонуємо до вашої уваги один з розділів (п’ятий) «Послання до Діогнета»

Християни не відрізняються від інших людей ні країною, ні мовою, ні звичаями. [Йдеться про побутові звичаї]. Не мешкають десь в особливих містах, не використовують незвичного діалекту (говірки), не провадять відмінного від інших життя. Це вчення, що відкрилося їм, не є якимось витвором або думкою (старанням, дією) людей — винахідників нового. Вони не надали перевагу людській думці, як інші. Мешкаючи в еллінських і варварських містах, де кому визначено, і наслідуючи місцевих жителів в одязі, повсякденному житті та усьому іншому, вони, безсумнівно, являють подиву гідний і незвичайний спосіб влаштування власного громадянського життя. Мешкають у власній вітчизні, але як поселенці; беруть участь в усьому як громадяни і терплять усе як чужинці; всяка чужина є для них батьківщиною, і всяка батьківщина — чужиною. Як усі, вони беруть шлюб, народжують дітей, але не покидають їх (не покидають народжених). Влаштовують спільну трапезу, але не просту. (Влаштовують спільну трапезу, а не ложе). [В залежності від прочитання слова — κοινήν або κοίτην — можна запропонувати два варіанти перекладу. В першому вищенаведеному випадку йдеться про «не просту» трапезу християн, тобто про таїнство Євхаристії; у другому — маємо спростування поширюваної язичниками думки про те, що на своїх таємних зібраннях християни віддаються розпусті.] Вони знаходяться у плоті, але живуть не за законами плоті. Перебувають на землі, але є громадянами неба (але мають небесне громадянство). Підкоряються встановленим законам, але власним життям перевершують їх. [Мається на увазі висота християнської моралі]. Люблять усіх, і всіма переслідувані. Їх не знають, але засуджують, страчують, але вони залишаються живими. Вони убогі, але багатьох збагачують. У всьому мають потребу, і водночас — усього вдосталь. Вони позбавлені шани (поваги, честі), але через безчестя прославляються. На них зводять наклепи, а вони виявляються праведними. Їх лихословлять, а вони благословляють; їх зневажають, а вони виявляють повагу. Є доброчинцями (добродіями), але карають їх, мов злочинців. Коли їх карають, вони радіють, немовби їх спасають (немовби їм дають життя). Іудеї ворогують із ними, як з іноземцями, елліни також їх переслідують. Однак пояснити, з якої причини ця неприязнь, їхні ненависники не можуть.

 

 

Добавить комментарий

Яндекс.Метрика