По-перше, потрібно любити Бога, любити молитися і любити відвідувати храм, бо головне служіння священно­служителя — це молитва церковна і молитва домашня… Священика ставлять, передусім, для звершення богослужінь, тому кандидат і повинен мати до цього і бажання, і багаторічну звичку.

По-друге, потрібно мати богословську освіту. Часи нестачі духовенства та духов­них навчальних закладів минають. Тому людині, яка бажає присвятити життя служінню Богові, необхідно закінчити курс духовної семінарії.
По-третє, потрібно звернути увагу на відповідність вимогам канонічних правил (якщо бажання прийняти сан з’явилося у зрілому віці). Так, наприклад, відповідно до однієї з них кандидат може бути одружений лише раз, мати дружину, яка також перебуває з ним у першому шлюбі.
Вибираючи кандидата, потрібно приділити увагу життю ставленика, щоб він, як говорять правила, мав «добре свідчення» про себе, навіть від зовнішніх.
Але хочу сказати разом з апостолом: «Хто єпископства бажає, доброго діла бажає» (1 Тим. 3: 1), оскільки, як каже Господь, «…жниво велике, а женців мало, тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє» (Лк. 10: 2).
За матеріалами книги 
«Благословіть запитати: відповіді на запитання віруючих»
На служіння обирає Господь, здійснюючи це волевиявлення через Свою Церкву, в якій діє Дух Святий. Кандидата у священнослужителі вибирає, з одного боку, Священноначаліє, з другого — паства і він сам. Під час хіротонії єпископ звертається до людей, вказуючи на кандидата: «Аксіос?» («Достойний?», грецьк.). І чує від народу Божого: «Аксіос!»

 

Добавить комментарий

Яндекс.Метрика